Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
І ось чоловік, якого звали Закхей, — це був старший над митниками і був багатий, —
І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту.
І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, коли Він там проходитиме.
І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, [побачив його і] звернувся до нього: Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути у твоєму домі!
І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: Навіщо зайшов Він, щоби зупинитися в грішної людини!
І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
Устав Закхей і сказав Господу: Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо!
Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
А Ісус промовив до нього: Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він — син Авраама;
Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло!
прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
Коли вони слухали це, Він розповів ще одну притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство.
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
Отже, — сказав Він, — один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися.
Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін [1] і сказав їм: Торгуйте, доки прийду!
Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоби цей панував над нами!
Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували.
І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.
Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
І відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами.
І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п’ять мін.
І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці.
Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв!
боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
Каже йому: Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв.
Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком?
а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
А тим, які стояли поряд, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін!
І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране [від нього].
Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною!
А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим.
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів,
І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть.
глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його.
І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав.
Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля?
Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.
І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі.
Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили,
Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!
говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням!
А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.
І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,
І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх.
глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
Адже прийдуть на тебе дні, — і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль,
Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин!
І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
Увійшовши в храм, Він почав виганяти тих, котрі продавали [в ньому й купували],
І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
кажучи їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників!
глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити,
І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.