Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.
І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
Була й суперечка між ними, хто з них більший.
Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, —
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть.
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене!
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.
Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.
І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.
Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!
Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;
А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
І иншого багато, хуливши, казали на Него.
Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].
коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.
І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.