Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар.
І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.
Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш!
Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.
Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині.
Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.
Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.
Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.
Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць.
Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,
Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.
і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.
Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку.
Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.
Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав.
Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.
Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його.
Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.
Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата.
Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.
Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.
Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.
Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей,
Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,
сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, у чому Її обвинувачуєте.
каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;
Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив;
та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.
[Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного].
(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)
Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву!
Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,
Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство.
котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.
А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них.
Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.
Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.
Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.
Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли.
Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.
відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.
Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.
І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест.
І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.
Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його.
Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.
Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми,
І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували.
Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас!
Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.
Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч.
І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.
Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець!
І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет
Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе!
і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв.
Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!
Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?
Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив!
Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!
І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!
І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години;
Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє.
І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа.
І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік!
Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.
І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.
На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї.
Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.
Один чоловік, на ім’я Йосиф, який був радником, людина добра й праведна,
І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,
з юдейського міста Ариматеї, — не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства;
(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;
підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса;
сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.
знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав.
І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.
А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галилеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло.
Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.