Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Сучасний переклад
Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар.
І почали вони звинувачувати Ісуса кажучи: «Ми чули, як цей Чоловік заводив в оману наших людей. Він стверджує, що ми не повинні сплачувати податки цезареві і називає Себе Христом — Царем Юдейськім».
Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш!
Тоді Пилат запитав Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».
Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині.
Тоді Пилат звернувся до головних священиків і натовпу: «Я не бачу ніякої вини за цим Чоловіком».
Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.
Та головні священики наполягали, кажучи: «Він Своїм вченням підбурює людей по всій Юдеї: Він почав у Ґалилеї та дійшов аж до сюди».
Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць.
Почувши це, Пилат запитав, чи цей Чоловік ґалилеянин.
Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.
Довідавшись, що Ісус із тієї землі, якою править Ірод, Пилат відправив Його до Ірода, бо той саме перебував в Єрусалимі.
Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку.
Коли Ірод побачив Ісуса, то був дуже задоволений, бо ж багато чув про Нього та від давнього часу прагнув побачити Його. Він сподівався стати свідком якихось дивних знамень, створених Христом.
Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав.
Він почав про все розпитувати Ісуса, але Той на жодне з запитань не відповів йому.
Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його.
При цьому були присутні головні священики й книжники, які весь час запально звинувачували Його.
Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата.
Ірод та його воїни насміхалися над Ісусом, одягнувши Його у пишні шати, подібні до тих, котрі носили царі. Опісля він знову відіслав Ісуса до Пилата.
Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.
У той день Ірод з Пилатом подружилися, хоч раніше вони ворогували.
Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей,
Пилат, скликавши головних священиків, юдейських вождів та простий народ, звернувся до них: «Ви привели до мене Цього Чоловіка, звинувативши Його в тому, що Він вводив людей в оману. Отут, у вашій присутності, я допитав Його і не знайшов ніяких підстав для ваших звинувачень проти Нього.
сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, у чому Її обвинувачуєте.
Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив;
Так само ніяких підстав не знайшов і Ірод. Тож він відіслав Ісуса знову до нас. Як бачите, Він не зробив нічого такого, за що заслуговував би смерті.
[Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного].
[Щороку, під час святкування Пасхи, правитель, за звичаєм, відпускав на волю одного з в’язнів, за якого просив народ.] [82]
Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву!
У відповідь натовп загукав: «Нехай Ісуса розіпнуть на хресті! Відпусти нам Варавву!»
Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство.
(Варавву було кинуто до в’язниці за участь у заколоті в місті й за вбивство.)
А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них.
Тоді знову Пилат звернувся до людей, кажучи, що він хотів би відпустити Ісуса.
Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його!
Та вони й далі вигукували: «Розіп’ясти Його! Нехай Його розіпнуть на хресті!»
Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.
І втретє Пилат звернувся до народу, питаючи: «Який на Ньому злочин? Я не знайшов проти Нього нічого, за що слід було б карати смертю. Тож я покараю Його батогами й відпущу».
Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли.
Але й далі народ голосно вимагав стратити Ісуса, і цей крик досяг такої сили, що Пилат вирішив задовольнити їхню вимогу.
І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами:
відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.
Він наказав відпустити Варавву, чоловіка, якого було кинуто до в’язниці за участь у заколоті і вбивство, бо натовп просив саме за нього. А Ісуса, за волею народу, Пилат віддав на розп’яття.
І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест.
Саме у той час, коли воїни вели Ісуса на страту, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин. Тож солдати примусили його йдти слід за Ісусом, та нести хрест, що призначався для Нього.
Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його.
Та величезний натовп сунув за Ісусом. В натовпі були й жінки, які плакали й голосили за Ним.
Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми,
Він обернувся до них і сказав: «Дочки Єрусалимські, не плачте за Мною. Плачте за собою самими й за дітьми своїми.
бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували.
Бо настануть дні, коли люди казатимуть: „Щасливі ті жінки, в яких не може бути дітей, щасливі ті утроби, що нікому не дали життя, і щасливі ті груди, які нікого не годували”.
Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас!
Люди проситимуть гори: „Впадіть на нас!” Люди проситимуть могили: „Поховайте нас!”
Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
Бо якщо таке трапитеметься з добрими людьми, то що ж тоді буде людям злим?[83]»
І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.
Разом з Ісусом воїни привели на страту ще двох злочинців.
І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч.
Коли ж вони прийшли до місця, що називалося «Лобне місце», воїни розп’яли Ісуса, та ще двох злочинців: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.
Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.
Тоді Ісус промовив: «Отче, прости цих людей, вони самі не знають, що вони чинять». [84] Та охоронці, тим часом, поділили між собою Його вбрання, кидаючи жереб.
А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець!
Навколо стояли люди й дивилися за всім, що трапилося. А вожді юдейські насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, тож хай тепер Себе Самого врятує, якщо Він справді є Христос, обраний Богом!»
Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет
Навіть воїни, і ті збиткувалися й насміхалися з Ісуса. Вони запропонували Йому кислого вина, кажучи: «Якщо Ти Цар Юдейський, то врятуй Себе!»
і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе!
Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв.
На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане: «ЦЕ ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».
Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!
І один із злочинців, розіп’ятих разом з Ісусом, почав лихословити Його, кажучи: «Хіба ж ти не Христос? Тож врятуй Себе й нас!»
А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?
Але другий злочинець присоромив його, сказавши: «Чи ти не боїшся Бога? Ти ж маєш такий самий вирок.
Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив!
Але наші з тобою вироки справедливі. Ми отримали те, що заслужили своїми вчинками, а цей Чоловік не зробив нічого лихого».
І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!
І додав: «Ісусе, згадай про мене, коли прийдеш у Своє Царство».
А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!
Ісус відповів йому: «Правду кажу тобі: сьогодні ж ти будеш зі Мною в раю».
І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години;
Близько полудня темрява вкрила всю землю, і було так аж до третьої години.
померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє.
І сталося те тому, що сонце перестало світити. Та одразу завіса в Храмі розірвалася навпіл.
Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа.
Ісус голосно закричав: «Отче, передаю дух [85] Свій у Твої руки». І з цими словами Він помер.
Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік!
Коли центуріон побачив, що трапилося, він почав славити Бога, мовивши: «Безперечно, це був праведний Чоловік».
Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.
Багато людей прийшли з міста, аби подивитися на страту. Та побачивши що трапилося, зажурилися, й засмучені пішли додому.[86]
На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї.
Та всі ті, хто знав Його, стояли й спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Там також знаходилися і жінки, котрі йшли за Ісусом від самої Ґалилеї.
Один чоловік, на ім’я Йосиф, який був радником, людина добра й праведна,
Саме у той час, в Єрусалимі знаходився чоловік на ймення Йосип з юдейського міста Ариматея. Він був доброю і праведною людиною й також чекав на прихід Царства Божого. Йосип був членом ради юдейської та не погоджувався з її рішенням про Ісусову страту.
з юдейського міста Ариматеї, — не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства;
підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса;
Він пішов до Пилата й попросив, щоб йому віддали тіло Христа.
знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав.
Йосип зняв тіло Ісусове з хреста й, загорнувши у лляне полотно, поклав Його до нової гробниці, висіченої у скелі.
А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галилеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло.
Жінки, які супроводжували Ісуса від самої Ґалилеї, простежили за Йосипом й бачили, де було поховано Його.