Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.
А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,
І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.
І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з'явились їм у блискучих шатах.
Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?
Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими
Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.
Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи:
Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.
Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.”
Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.
а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.
То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.
То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,
Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм.
але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.
Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.
Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.
Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій [1] від Єрусалима, яке називалося Емаус;
Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,
І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,
А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,
Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?
Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку.
У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?
Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”
І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;
І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім — ділом та словом перед Богом і всім народом, —
як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.
та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли.
А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.
А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!
Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці
Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці,
й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.
та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий.
Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!
Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.”
Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!
А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!
Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?
Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”
І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.
І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.
І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.
Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.
Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.
Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись.
І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;
І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.
тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.
Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них:
І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?
І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”
Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;
І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,
вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.
які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.”
А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.
І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!
Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”
Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.
Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.
А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?
Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?
Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!
Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”
А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?
А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”
Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].
Вони подали йому кусень печеної риби.
І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!
Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.”
Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання.
Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання,
І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,
і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,
щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.
і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.
І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!
Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”
Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.
І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.
І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.
А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима
Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,