Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.
А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гро́бу, несучи́ нагото́вані па́хощі,
Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці,
та й застали, що камінь від гро́бу відва́лений був.
І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.
І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі́ в одежах блискучих з'явились при них.
Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?
А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: „Чого ви шукаєте Живого між мертвими?
Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.
Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебува́в в Галілеї.
Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.
Він казав: „Сину Лю́дському треба бути ви́даному до рук грішних людей, і розп'я́тому бути, і воскре́снути третього дня“.
Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.
А вернувшись від гро́бу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших.
То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.
То були́: Марія Магдали́на, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, — і вони розповіли апо́столам це.
Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм.
Та слова́ їхні здалися їм вигадкою, — і не повірено їм.
Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.
Петро ж устав та до гро́бу побіг, і, нахилившися, бачить — лежать самі тільки покривала. І вернувсь він до себе, і дивувався, що́ сталось.
Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій [1] від Єрусалима, яке називалося Емаус;
І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім'я́ Еммау́с, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдеся́т.
вони говорили між собою про все, що відбулося.
І розмовляли вони між собою про все те, що́ сталося.
І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,
І ото, як вони розмовляли, і розпитували один о́дного, підійшов Сам Ісус, — і пішов разом із ними.
та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.
Очі ж їхні були стри́мані, щоб Його не пізнали.
Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?
І спитався Він їх: „Що́ за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні́?“
У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?
І озвався один, йому йме́ння Клео́па, та й промовив до Нього: „Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що́ сталося в нім цими днями?“
І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;
І спитався Він їх: „Що таке?“ А вони розпові́ли Йому: „Про Ісуса Назаряни́на, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім наро́дом.
як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.
Як первосвященики й наша старши́на Його віддали́ на суд смертний, — і Його розп'яли́.
А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.
А ми сподівались були́, що Це Той, що має Ізраїля ви́зволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося.
Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці
А дехто з наших жінок, що рано були́ коло гро́бу, нас здивували:
й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.
вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з'я́влення анголі́в, які кажуть, що живий Він.
Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!
І пішли дехто з наших до гро́бу, і знайшли так, як казали й жінки́; та Його не побачили“.
Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!
Тоді Він сказав їм: „О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що́ сповіщали Пророки!
Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?
Чи ж Христові не це перете́рпіти треба було, і ввійти в Свою славу?“
І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.
І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясня́в їм зо всього Писа́ння, що́ про Нього було́.
І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.
І набли́зились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі.
Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.
А вони не пускали Його й намовляли: „Зостанься з нами, бо вже вечорі́є, і кінча́ється день“. І Він увійшов, щоб із ними побути.
І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;
І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав.
тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.
Тоді очі відкрилися їм, — і пізнали Його́. Але Він став для них невиди́мий...
І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?
І говорили вони один о́дному: „Чи не пала́ло нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писа́ння?“
Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;
І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьо́х, і і тих, що з ними були́,
вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.
які розповідали, що Госпо́дь дійсно воскрес, і з'явився був Си́монові.
А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.
А вони розпо́віли, що́ сталось було на дорозі, і як пізнали Його в лама́нні хліба.
Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!
І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: „Мир вам!“
Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.
А вони налякалися та перестра́шились, і ду́мали, що бачать духа.
А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?
Він же промовив до них: „Чого́ ви стриво́жились? І пощо́ ті думки до серде́ць ваших входять?
Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!
Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, — це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й косте́й, а Я, бачите, маю“.
А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?
І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: „Чи не маєте тут чогось їсти?“
Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].
Вони ж подали́ Йому ку́сника риби печеної та стільника́ медово́го.
І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!
І промовив до них: „Це слова́, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб ви́коналось усе, що про Мене в Зако́ні Мойсеєвім, та в Пророків, і в Пса́лмах написане“.
Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання.
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писа́ння.
І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,
І сказав Він до них: „Так написано є, і так потрібно було́ постраждати Христові, і воскре́снути з мертвих дня третього,
щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.
і щоб у Йме́ння Його проповідувалось покая́ння, і про́щення гріхів між наро́дів усіх, від Єрусалиму почавши.
І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!
І ось Я посилаю на вас обі́тницю Мого Отця; а ви позоста́ньтеся в місті, аж поки зодя́гнетесь силою з висоти“.
Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.
І Він вивів за місто їх аж до Віфа́нії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.
І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступа́ти від них, і на небо возно́ситись.
А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима
А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю.