Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Сталося так, що в суботу Він ішов через засіяні лани, і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли.
І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.
А деякі фарисеї запитали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?
Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?
У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним?
І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:
Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним?
як, увійшовши він у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?
І сталося іншої суботи, коли ввійшов Він до синагоги й навчав, був там чоловік, який мав суху праву руку.
І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.
Книжники й фарисеї стежили, чи в суботу Він буде оздоровляти, аби знайти звинувачення проти Нього.
Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.
А Він знав їхні думки й сказав чоловікові, який мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.
Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.
Ісус же промовив до них: Запитаю вас: що годиться в суботу — добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити?
Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?
Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала [здоровою, як і друга].
І, споглянувши кругом по всїх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.
А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що ж зробити з Ісусом.
Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.
Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога.
Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.
А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами:
А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:
Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Филипа й Вартоломія,
Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його, Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,
Матвія і Хому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом [1] ,
Маттея та Тому, Якова Алфеєвого та Симона, на прізвище Зилота,
Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.
Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;
Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона,
і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх,
які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а також ті, хто страждав від нечистих духів, — і оздоровлялися.
і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся.
І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й оздоровляла всіх.
І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх.
А Він, поглянувши на Своїх учнів, почав говорити: Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже.
І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.
Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви втішитеся.
Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.
Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського.
Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.
Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки.
Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.
Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху.
Горе ж вам, багатим! бо прийняли ви утїху вашу.
Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати.
Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.
Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки.
Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.
Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас;
Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,
благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас.
благословляйте кленучих вас, і молїть ся за обидників ваших.
Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки.
Хто бє тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.
Кожному, хто просить у тебе, — дай, а від того, хто забирає твоє, — не домагайся.
Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся.
Як хочете, щоби чинили вам люди, — чиніть [і ви] їм так само.
І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.
А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять.
І коли любите тих, хто любить вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.
І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять.
І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.
Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж.
І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.
Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, — і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.
Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.
Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний.
Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден.
Також не судіть — і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте — і проститься вам;
І не судїть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.
давайте — і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам.
Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.
І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити? хиба обидва в яму не впадуть?
Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель.
Нема ученика над учителя свого; звершений же — буде кожен, як учитель його.
Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка у твоєму оці, не помічаєш?
Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, полїна ж у своєму оцї не чуєш?
[Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! — а не бачиш тієї колоди, яка у твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оцї своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.
Адже немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило би добрий плід.
Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.
Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.
Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.
Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана — зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!
Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.
Чому Мене кличете: Господи, Господи! — а не робите того, що Я кажу?
На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?
Кожний, хто приходить до Мене і слухає слово Моє та виконує його, — скажу вам, до кого він подібний:
Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:
він подібний до людини, яка будує дім, котра викопала, поглибила і поклала основу на скелі; коли сталася повінь, підступила ріка до цього дому, та не змогла зрушити його, бо він був добре збудований.
подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.
А той, хто почув і не виконав, подібний до людини, яка збудувала дім на землі — без основи. І підступила до нього ріка, дім відразу завалився, — велика стала з нього руїна!
Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.