Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.
Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти.
Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.
Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги.
Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.
Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.»
Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!
Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.»
Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.
Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував.
Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею!
Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.»
А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш?
Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?»
Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу.
Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього.
Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!
Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!»
Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.
Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.»
А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!
А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.»
Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.
Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була.
і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.
і радію я за вас, що мене там не було, — щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.»
Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!
Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.»
Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі.
Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі.
Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,
Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п'ятнадцять,
тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.
і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові.
Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.
Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті.
Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат.
Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, — мій брат не вмер би!
Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.
А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.»
Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня.
«Знаю, — каже до нього Марта, — що воскресне у воскресіння, дня останнього.»
Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити.
А Ісус їй: «Я — воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!
І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це?
Кожен, хто живе і в мене вірує, — не вмре повіки. Віриш тому?»
Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ.
«Так, Господи, — каже йому, — вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.»
Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!
Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.»
Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,
Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього.
оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта.
Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта.
А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.
Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати.
Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!
Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!»
Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився.
Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений,
І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь!
запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.»
Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?»
Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь.
І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху.
Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!
«Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.»
Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу?
«А хіба я тобі не казав, — озвавсь Ісус, — що коли віруєш, то побачиш славу Божу?»
Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене.
Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!
Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав!
Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.»
Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!
А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!»
І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.
І мертвий вийшов із зав'язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв'яжіть його і пустіть, нехай ходить.»
Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії.
Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.
Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус.
Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес!
Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить!
Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ!
Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!»
Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте!
Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте,
Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув?
то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.»
Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —
Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ;
і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.
і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі.
Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями.
Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми.
Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися.
А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися.
Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?
Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?»