Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Сучасний переклад
Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.
У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на iм’я Лазар, який захворів.
Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.
Марія була тією самою жінкою, яка помазала мирром [39] Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом.
Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.
Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє».
Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!
Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона — для Слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї».
Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.
Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка, а потім сказав Своїм учням: «Ходімо знову в Юдею».
Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею!
А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш?
Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?»
Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу.
На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього.[40]
Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!
Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити».
Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.
Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його».
А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!
Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає».
Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.
Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон.
і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.
Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього».
Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!
Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом».
Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі.
Прийшовши до Віфанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежав у могилі.
Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,
Віфанія розташована кілометрів за три [41] від Єрусалиму, й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх.
тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.
Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.
Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома.
Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат.
І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.
Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі».
Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня.
Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня».
Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити.
«Я є воскресіння і життя! — Сказав Ісус. — Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити.
І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це?
І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?»
Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ.
«Так, Господи! — сказала вона. — Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ».
Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!
Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе».
Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,
Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього.
оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта.
На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його.
А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.
Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.
Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!
Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би».
Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився.
Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею.
І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь!
Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись»
А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його!
Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!»
Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»
Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь.
І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем.
Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!
Ісус сказав: «Заберіть цей камень». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер».
Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу?
Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу Славу?»
Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене.
Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене.
Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав!
Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене».
Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!
Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!»
І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.
І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».
Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього.
Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.
Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус.
Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес!
Тоді первосвященики й фарисеї, зібравши Синедріон сказали: «Що нам робити? Цей Чоловік творить багато чудес!
Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ!
Якщо ми дозволимо Йому діяти так і далі, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни, зруйнують наш Храм і знищать народ».
Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте!
Але один із них, на ім’я Каяфа, котрий у той рік був первосвящеником, мовив: «Ви нічого не знаєте,
Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув?
і не розумієте, що для вас буде краще, якщо один Чоловік загине за людей, ніж якщо весь народ буде знищено».
Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —
І сказав це він не від себе. Оскільки Каяфа був первосвящеником того року, він пророкував, що Ісус помре за людей, і не лише заради юдейського народу, а щоб об’єднати всіх дітей Божих, розкиданих по світу.
і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.
Отже, із цього дня вони змовилися вбити Його.
І з того самого дня юдейські лідери стали шукати зручну нагоду, щоб убити Ісуса.
Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями.
Тоді Він перестав відкрито ходити серед юдеїв, а подався звідти до міста Єфраїма, розташованого неподалік від пустелі, і залишався там зі Своїми учнями.
Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися.
Надходило свято юдейської Пасхи, і багато людей з усіх країв подалося до Єрусалиму, щоб виконати обряд очищення перед Пасхою.
Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?
Вони шукали Ісуса і питали один одного, стоячи в Храмі: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»