Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.
Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.
Марія, взявши літру [1] мира зі справжнього дорогоцінного нарду [2] , помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.
Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:
Чому б не продати це миро за триста динаріїв [3] і не роздати бідним?
Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.
А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:
бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.
Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,
бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.
Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.
Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!
А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:
Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.
Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.
А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!
Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.
Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!
Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса.
А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.
Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай.
Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.
Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.
Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину.
Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!
А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.
У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.
Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.
Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!
Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.
А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?
Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.
Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,
щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?
Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:
Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!
Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.
Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;
вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!
І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.
Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.
Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.
Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня.
Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець!
← (Івана 11) | (Івана 13) →