Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.
Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.
Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
Марія, взявши літру [1] мира зі справжнього дорогоцінного нарду [2] , помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.
Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:
Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
Чому б не продати це миро за триста динаріїв [3] і не роздати бідним?
Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.
Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:
Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.
Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.
бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.
Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!
побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:
Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.
Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.
Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!
Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.
Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!
Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса.
Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.
Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай.
Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.
Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.
Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину.
Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!
Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.
Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.
Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.
Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!
І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.
Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?
Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий?
Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.
Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,
Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?
щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:
Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!
Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.
Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;
Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!
Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.
І хто видить мене, видить Пославшого мене.
Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.
Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.
І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня.
Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.