Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, —
Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,
Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові.
Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.
Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години [1].
Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.
Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!
Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.
Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями!
Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.
Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води.
Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.
Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду?
Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?
Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?
Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.
У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову,
Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;
а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.
Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!
Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.
Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.
Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.
У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,
Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;
бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.
пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.
Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк.
Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.
Наші предки поклонялися на цій горі [2] , а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися.
Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.
Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві.
Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.
Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв.
Ви кланяєтесь, а чому — не знаєте; ми кланяємось, і чому — знаємо, бо спасеннє від Жидів.
Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників.
Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.
Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині.
Дух — Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.
Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос [3]; коли Він прийде, то сповістить нам усе!
Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.
І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею?
І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?
А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям:
Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:
Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?
Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?
Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте.
Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.
Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти?
Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?
Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу.
Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.
Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив.
Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.
Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне.
І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.
Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне.
Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.
Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!
Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.
Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила.
З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.
Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні.
Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.
Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос].
А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
А через два дні Він вийшов звідти [і пішов] до Галилеї,
Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.
бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині.
Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.
Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.
Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.
Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. У Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав.
Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.
Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті.
Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.
А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите!
Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.
Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя!
Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.
Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов.
Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.
Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий.
Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.
Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині [4] залишила його гарячка.
Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.
Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім.
Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.