Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Після цього Ісус пішов на другий бік Тиверіадського моря Галилеї.
По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря.
І за Ним ішов великий натовп, оскільки бачили чудеса, які Він здійснював над хворими.
І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими.
Ісус вийшов на гору й сидів там зі Своїми учнями.
Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми.
Тоді Ісус, піднявши очі, побачив, що великий натовп іде до Нього, і каже Филипові: За що купимо хліба, щоб вони поїли?
Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа: «Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?»
Він говорив це, випробовуючи його, бо Сам знав, що мав робити.
Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.
Відповів йому Филип: На двісті динаріїв [1] хліба буде недостатньо, щоб кожний хоч трохи одержав.
Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.»
Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона-Петра:
Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра:
Тут є [один] хлопець, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?
«Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»
Промовив Ісус: Розсадіть людей! Було тут багато трави. Тож посідали люди, числом тисяч зо п’ять.
І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки — числом тисяч із п'ять.
Ісус узяв хліби і, віддавши хвалу, подав [учням; учні ж] — тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали.
І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли.
Коли наїлися, Він сказав Своїм учням: Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало.
Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.»
Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли.
Отож зібрали — і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли.
Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] учинив, говорили, що Він є справжній Пророк, Який має прийти у світ.
Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.»
А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, взяти й проголосити Його Царем, відійшов знову Сам на гору.
І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, — і віддалився сам-один на гору знов.
З настанням вечора Його учні спустилися до моря,
Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя
увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них;
і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них.
Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій [2] , то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, — і налякалися.
Пропливли вони з двадцять п'ять чи тридцять стадій, аж бачать — Ісус іде морем, до човна зближається, — та й налякались.
Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували.
І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували.
Наступного дня юрба, яка перебувала на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли Його учні], і що Ісус не входив до човна зі Своїми учнями, а відпливли лише самі Його учні.
А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі.
Тим часом з Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь віддав хвалу.
Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку.
Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали у човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса.
Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: Равві, коли Ти прибув сюди?
Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?»
У відповідь Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися.
А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися.
Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець!
Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, — яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.»
Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла?
Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?»
У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав.
А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже — вірувати в того, кого він послав.»
Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш?
Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш?
Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з неба дав їм їсти!
Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.»
А Ісус їм відказав: Знову й знову запевняю вас: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба,
Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба.
бо хлібом Божим є Той, Хто сходить з неба і дає світові життя.
Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.»
Тоді сказали Йому: Господи, давай нам завжди цей хліб!
Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!»
Сказав їм Ісус: Я — хліб життя! Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим.
Ісус же їм: «Я — хліб життя. Хто приходить до мене — не голодуватиме; хто в мене вірує — не матиме спраги ніколи.
Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите.
Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте.
Усе, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть,
Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину;
бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав, — [Отця].
бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав.
А воля Того, Хто Мене послав, — [Отця], — є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня.
Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня.
Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, — і Я воскрешу його останнього дня.
Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.»
Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я — хліб, який зійшов з неба, —
І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов»,
і казали: Хіба це не Ісус, син Йосифа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер [Він] каже: Я зійшов з неба?
і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?»
У відповідь Ісус сказав їм: Не ремствуйте між собою.
А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою.
Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, Який Мене послав, не притягне його, — і Я воскрешу його останнього дня.
Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, — і я воскрешу його останнього дня.
Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом! Кожний, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.
Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить.
Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, — Він і бачив Отця.
Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога.
Знову й знову запевняю вас: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя.
Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним.
Ваші батьки їли манну в пустелі, — і повмирали.
Батьки ваші манну в пустині споживали, — і померли.
Цей же — хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер.
Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер.
Я — хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, — це Моє тіло, [яке Я віддам] для життя світу!
Я — хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це — тіло моє за життя світу.»
Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: Як це може Він дати нам їсти Своє тіло?
Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?»
А Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя.
А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі.
Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня.
Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня.
Адже Моє тіло — справжня пожива, а Моя кров — справжній напій.
Бо тіло моє — їжа правдива, і кров моя — правдивий напій.
Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому.
Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я — в ньому.
Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, — і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене.
Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною.
Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки [ваші манну] їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно!
Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.»
Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі.
Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі.
Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто може їх слухати?
Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?»
Ісус же, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: Чи це вас спокушує?
Ісус же, знавши в собі що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу?
А що ж буде, як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше?
А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, — що тоді?
Дух оживляє, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя.
Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух — ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя.
Але є деякі з вас, які не вірять! Ісус із самого початку знав, хто є ті, які не вірять, і хто є той, котрий Його зрадить.
Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його.
І Він додав: Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від [Мого] Отця.
Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.»
Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним.
Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили.
Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Може, і ви хочете відійти?
Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?»
А Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя;
Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного!
і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога!
Ми й увірували й спізнали, що ти — Божий Святий.»
Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом.
Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас — диявол!»