Переклад Турконяка

Darby Bible Translation

Та деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися!

The Dispute over Circumcision

And certain persons, having come down from Judaea, taught the brethren, If ye shall not have been circumcised according to the custom of Moses, ye cannot be saved.

2

Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням.

2

A commotion therefore having taken place, and no small discussion on the part of Paul and Barnabas against them, they arranged that Paul and Barnabas, and certain others from amongst them, should go up to Jerusalem to the apostles and elders about this question.

3

Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам.

3

They therefore, having been set on their way by the assembly, passed through Phoenicia and Samaria, relating the conversion of [those of] the nations. And they caused great joy to all the brethren.

4

Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них.

4

And being arrived at Jerusalem, they were received by the assembly, and the apostles, and the elders, and related all that God had wrought with them.

5

Та піднялися деякі з партії фарисеїв [1] , які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали Закон Мойсея.

5

The Council at Jerusalem

And some of those who were of the sect of the Pharisees, who believed, rose up from among [them], saying that they ought to circumcise them and enjoin them to keep the law of Moses.

6

Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.

6

And the apostles and the elders were gathered together to see about this matter.

7

Після тривалого обговорення Петро, уставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили.

7

And much discussion having taken place, Peter, standing up, said to them, Brethren, *ye* know that from the earliest days God amongst you chose that the nations by my mouth should hear the word of the glad tidings and believe.

8

І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа;

8

And the heart-knowing God bore them witness, giving [them] the Holy Spirit as to us also,

9

жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця.

9

and put no difference between us and them, having purified their hearts by faith.

10

То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми?

10

Now therefore why tempt ye God, by putting a yoke upon the neck of the disciples, which neither our fathers nor we have been able to bear?

11

Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса.

11

But we believe that we shall be saved by the grace of the Lord Jesus, in the same manner as they also.

12

Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками.

12

And all the multitude kept silence and listened to Barnabas and Paul relating all the signs and wonders which God had wrought among the nations by them.

13

Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі-брати, послухайте мене.

13

And after they had held their peace, James answered, saying, Brethren, listen to me:

14

Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені.

14

Simon has related how God first visited to take out of [the] nations a people for his name.

15

І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:

15

And with this agree the words of the prophets; as it is written:

16

Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його,

16

After these things I will return, and will rebuild the tabernacle of David which is fallen, and will rebuild its ruins, and will set it up,

17

щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, — говорить Господь, Який чинить це [все];

17

so that the residue of men may seek out the Lord, and all the nations on whom my name is invoked, saith [the] Lord, who does these things

18

відомі від віку [Богові всі Його діла]!

18

known from eternity.

19

Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога,

19

Wherefore *I* judge, not to trouble those who from the nations turn to God;

20

але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові.

20

but to write to them to abstain from pollutions of idols, and from fornication, and from what is strangled, and from blood.

21

Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи.

21

For Moses, from generations of old, has in every city those who preach him, being read in the synagogues every sabbath.

22

Тоді апостоли, старші й уся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — провідних мужів між братами.

22

The Letter to the Gentile Believers

Then it seemed good to the apostles and to the elders, with the whole assembly, to send chosen men from among them with Paul and Barnabas to Antioch, Judas called Barsabas and Silas, leading men among the brethren,

23

І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, — вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників!

23

having by their hand written [thus]: The apostles, and the elders, and the brethren, to the brethren who are from among [the] nations at Antioch, and [in] Syria and Cilicia, greeting:

24

Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон];

24

Inasmuch as we have heard that some who went out from amongst us have troubled you by words, upsetting your souls, [saying that ye must be circumcised and keep the law]; to whom we gave no commandment;

25

ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом —

25

it seemed good to us, having arrived at a common judgment, to send chosen men to you with our beloved Barnabas and Paul,

26

людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа.

26

men who have given up their lives for the name of our Lord Jesus Christ.

27

Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме.

27

We have therefore sent Judas and Silas, who themselves also will tell you by word [of mouth] the same things.

28

Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного:

28

For it has seemed good to the Holy Spirit and to us to lay upon you no greater burden than these necessary things:

29

стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові!

29

to abstain from things sacrificed to idols, and from blood, and from what is strangled, and from fornication; keeping yourselves from which ye will do well. Farewell.

30

Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання.

30

The Believers at Antioch Rejoice

They therefore, being let go, came to Antioch, and having gathered the multitude delivered to [them] the epistle.

31

Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи.

31

And having read it, they rejoiced at the consolation.

32

Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів.

32

And Judas and Silas, being themselves also prophets, exhorted the brethren with much discourse, and strengthened them.

33

А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав.

33

And having passed some time [there], they were let go in peace from the brethren to those who sent them.

34

[Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].

35

Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Слово.

35

And Paul and Barnabas stayed in Antioch, teaching and announcing the glad tidings, with many others also, of the word of the Lord.

36

А через декілька днів Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, відвідаймо братів у всіх містах, де ми проповідували Господнє Слово, щоби побачити, як поживають.

36

Paul's Second Missionary Journey

But after certain days Paul said to Barnabas, Let us return now and visit the brethren in every city where we have announced the word of the Lord, [and see] how they are getting on.

37

Варнава забажав узяти із собою й Івана, прозваного Марком,

37

And Barnabas proposed to take with [them] John also, called Mark;

38

а Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфилії і не пішов разом з ними на працю.

38

but Paul thought it not well to take with them him who had abandoned them, [going back] from Pamphylia, and had not gone with them to the work.

39

І постала незгода, так що розійшлися вони один з одним. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру,

39

There arose therefore very warm feeling, so that they separated from one another; and Barnabas taking Mark sailed away to Cyprus;

40

а Павло, переданий братами благодаті Божій, вибравши Силу, пішов.

40

but Paul having chosen Silas went forth, committed by the brethren to the grace of God.

41

І проходив він Сирією та Килікією, зміцнюючи Церкви.

41

And he passed through Syria and Cilicia, confirming the assemblies.

Паралельне читання

Переклад Турконяка

Darby Bible Translation

Дії 15

Acts 15