Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
English Standard Version
Прибув він до Дервії і Лістри. І ось був тут один учень на ім’я Тимофій, син жінки-юдейки, яка повірила, і батька грека.
Про нього добре свідчили ті брати, які були в Лістрі та Іконії.
Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек.
Paul wanted Timothy to accompany him, and he took him and circumcised him because of the Jews who were in those places, for they all knew that his father was a Greek.
Коли вони переходили через міста, то передавали братам зберігати постанови, які схвалили в Єрусалимі апостоли і старші.
As they went on their way through the cities, they delivered to them for observance the decisions that had been reached by the apostles and elders who were in Jerusalem.
Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали.
So the churches were strengthened in the faith, and they increased in numbers daily.
Вони пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм звіщати слово в Азії,
The Macedonian Call
And they went through the region of Phrygia and Galatia, having been forbidden by the Holy Spirit to speak the word in Asia.
And they went through the region of Phrygia and Galatia, having been forbidden by the Holy Spirit to speak the word in Asia.
а дійшовши до Мисії, вони намагалися піти до Витинії, та Дух Ісуса їм не дозволив.
And when they had come up to Mysia, they attempted to go into Bithynia, but the Spirit of Jesus did not allow them.
І вночі з’явилося Павлові видіння: якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, закликаючи: Прийди до Македонії, допоможи нам!
And a vision appeared to Paul in the night: a man of Macedonia was standing there, urging him and saying, “Come over to Macedonia and help us.”
Коли побачив він те видіння, ми відразу постаралися піти до Македонії, зрозумівши, що Бог покликав нас благовістити їм.
Відпливши з Троади, ми прибули до Самотракії, а наступного дня — до Неаполя;
The Conversion of Lydia
So, setting sail from Troas, we made a direct voyage to Samothrace, and the following day to Neapolis,
So, setting sail from Troas, we made a direct voyage to Samothrace, and the following day to Neapolis,
звідти — до Филип — міста-колонії, що є першою частиною Македонії. У тому місті ми перебували декілька днів.
А в суботу вийшли за браму до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, говорили до жінок, які зібралися.
And on the Sabbath day we went outside the gate to the riverside, where we supposed there was a place of prayer, and we sat down and spoke to the women who had come together.
І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби сприймати те, що говорив Павло.
One who heard us was a woman named Lydia, from the city of Thyatira, a seller of purple goods, who was a worshiper of God. The Lord opened her heart to pay attention to what was said by Paul.
Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: Якщо ви вважаєте мене вірною Господу, то прийдіть у мій дім, та й живіть! І змусила нас.
And after she was baptized, and her household as well, she urged us, saying, “If you have judged me to be faithful to the Lord, come to my house and stay.” And she prevailed upon us.
І сталося, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона приносила великий прибуток своїм господарям.
Paul and Silas in Prison
As we were going to the place of prayer, we were met by a slave girl who had a spirit of divination and brought her owners much gain by fortune-telling.
As we were going to the place of prayer, we were met by a slave girl who had a spirit of divination and brought her owners much gain by fortune-telling.
Вона йшла слідом за Павлом і за нами й кричала, вигукуючи: Ці люди — раби Бога Всевишнього, вони провіщають вам шлях спасіння!
She followed Paul and us, crying out, “These men are servants of the Most High God, who proclaim to you the way of salvation.”
Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: Наказую тобі Ім’ям Ісуса Христа — вийди з неї! І він вийшов у той же час.
And this she kept doing for many days. Paul, having become greatly annoyed, turned and said to the spirit, “I command you in the name of Jesus Christ to come out of her.” And it came out that very hour.
Її пани, побачивши, що пропала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на майдан, до влади;
But when her owners saw that their hope of gain was gone, they seized Paul and Silas and dragged them into the marketplace before the rulers.
провівши їх до воєвод, вони сказали: Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто
And when they had brought them to the magistrates, they said, “These men are Jews, and they are disturbing our city.
і навчають звичаїв, котрих нам, римлянам, не годиться ні переймати, ні виконувати!
They advocate customs that are not lawful for us as Romans to accept or practice.”
І юрба напала на них, а воєводи, подерши на них одяг, наказали бити їх палицями.
The crowd joined in attacking them, and the magistrates tore the garments off them and gave orders to beat them with rods.
Тож завдавши їм багато побоїв, посадили у в’язницю, давши вказівку в’язничному сторожеві пильно їх охороняти.
And when they had inflicted many blows upon them, they threw them into prison, ordering the jailer to keep them safely.
Він, діставши таку вказівку, засадив їх до внутрішньої темниці й забив їхні ноги в колодки.
Having received this order, he put them into the inner prison and fastened their feet in the stocks.
Опівночі Павло й Сила, молячись, співом прославляли Бога, а в’язні слухали їх.
The Philippian Jailer Converted
About midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the prisoners were listening to them,
About midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the prisoners were listening to them,
Раптом стався великий землетрус, аж порушилася основа в’язниці; враз повідчинялися всі двері, і з усіх поспадали кайдани.
and suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison were shaken. And immediately all the doors were opened, and everyone’s bonds were unfastened.
А коли прокинувся сторож в’язниці й побачив, що двері в’язниці відчинено, витягнув меча і хотів себе вбити, думаючи, що в’язні повтікали.
When the jailer woke and saw that the prison doors were open, he drew his sword and was about to kill himself, supposing that the prisoners had escaped.
Та Павло закричав сильним голосом, гукаючи: Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут!
But Paul cried with a loud voice, “Do not harm yourself, for we are all here.”
Той, попросивши світла, вскочив і, тремтячи, припав до Павла та Сили,
і, вивівши їх надвір, запитав: Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися?
Then he brought them out and said, “Sirs, what must I do to be saved?”
А вони сказали: Віруй у Господа Ісуса [Христа] — і спасешся ти та твій дім!
And they said, “Believe in the Lord Jesus, and you will be saved, you and your household.”
І говорили йому Господнє Слово й усім, хто в його домі.
And they spoke the word of the Lord to him and to all who were in his house.
І забравши їх тієї ж пори ночі, обмив їхні рани і тут же охрестився сам і вся його родина.
And he took them the same hour of the night and washed their wounds; and he was baptized at once, he and all his family.
Завівши їх до хати, запросив до столу і радів з усім своїм домом, що повірив у Бога.
Then he brought them up into his house and set food before them. And he rejoiced along with his entire household that he had believed in God.
Коли ж настав день, воєводи послали виконавців сказати: Відпусти цих людей!
But when it was day, the magistrates sent the police, saying, “Let those men go.”
І сторож в’язниці переказав ці слова Павлові: Воєводи прислали наказ вас відпустити. Тож виходьте тепер і йдіть з миром.
And the jailer reported these words to Paul, saying, “The magistrates have sent to let you go. Therefore come out now and go in peace.”
Але Павло відповів їм: Нас, римських громадян, прилюдно побито, без суду посаджено у в’язницю, а тепер таємно виводять нас? Ні, хай самі прийдуть і виведуть нас!
But Paul said to them, “They have beaten us publicly, uncondemned, men who are Roman citizens, and have thrown us into prison; and do they now throw us out secretly? No! Let them come themselves and take us out.”
Ці слова виконавці сповістили воєводам. Ті ж, почувши, що вони римські громадяни, налякалися,
The police reported these words to the magistrates, and they were afraid when they heard that they were Roman citizens.
тож прийшли, попросили їх вийти і, вивівши, благали піти з міста.
So they came and apologized to them. And they took them out and asked them to leave the city.