Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Синодальный перевод
Прибув він до Дервії і Лістри. І ось був тут один учень на ім’я Тимофій, син жінки-юдейки, яка повірила, і батька грека.
Дошёл он до Дервии и Листры. И вот, там был некоторый ученик, именем Тимофей, которого мать была Иудеянка уверовавшая, а отец Еллин,
Про нього добре свідчили ті брати, які були в Лістрі та Іконії.
и о котором свидетельствовали братия, находившиеся в Листре и Иконии.
Павло забажав, щоб він ішов з ним, тож узяв і обрізав його через юдеїв, які були в тих місцевостях, бо всі знали, що його батько був грек.
Его пожелал Павел взять с собою; и, взяв, обрезал его ради Иудеев, находившихся в тех местах; ибо все знали об отце его, что он был Еллин.
Коли вони переходили через міста, то передавали братам зберігати постанови, які схвалили в Єрусалимі апостоли і старші.
Проходя же по городам, они предавали верным соблюдать определения, постановленные Апостолами и пресвитерами в Иерусалиме.
Церкви ж зміцнювалися у вірі та щодня кількісно зростали.
И церкви утверждались верою и ежедневно увеличивались числом.
Вони пройшли через Фригію і Галатійську країну, оскільки Святий Дух заборонив їм звіщати слово в Азії,
Пройдя через Фригию и Галатийскую страну, они не были допущены Духом Святым проповедовать слово в Асии.
а дійшовши до Мисії, вони намагалися піти до Витинії, та Дух Ісуса їм не дозволив.
Дойдя до Мисии, предпринимали идти в Вифинию; но Дух не допустил их.
І вночі з’явилося Павлові видіння: якийсь чоловік, македонець, стояв і благав його, закликаючи: Прийди до Македонії, допоможи нам!
И было ночью видение Павлу: предстал некий муж, Македонянин, прося его и говоря: приди в Македонию и помоги нам.
Коли побачив він те видіння, ми відразу постаралися піти до Македонії, зрозумівши, що Бог покликав нас благовістити їм.
После сего видения, тотчас мы положили отправиться в Македонию, заключая, что призывал нас Господь благовествовать там.
Відпливши з Троади, ми прибули до Самотракії, а наступного дня — до Неаполя;
Итак, отправившись из Троады, мы прямо прибыли в Самофракию, а на другой день в Неаполь,
звідти — до Филип — міста-колонії, що є першою частиною Македонії. У тому місті ми перебували декілька днів.
оттуда же в Филиппы: это первый город в той части Македонии, колония. В этом городе мы пробыли несколько дней.
А в суботу вийшли за браму до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, говорили до жінок, які зібралися.
В день же субботний мы вышли за город к реке, где, по обыкновению, был молитвенный дом, и, сев, разговаривали с собравшимися там женщинами.
І слухала одна жінка на ім’я Лідія, продавщиця кармазину з міста Тиятир, яка шанувала Бога. Господь відкрив їй серце, аби сприймати те, що говорив Павло.
И одна женщина из города Фиатир, именем Лидия, торговавшая багряницею, чтущая Бога, слушала; и Господь отверз сердце её внимать тому, что говорил Павел.
Коли охрестилася вона та її дім, то просила, кажучи: Якщо ви вважаєте мене вірною Господу, то прийдіть у мій дім, та й живіть! І змусила нас.
Когда же крестилась она и домашние её, то просила нас, говоря: если вы признали меня верною Господу, то войдите в дом мой и живите у меня. И убедила нас.
І сталося, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна рабиня, яка мала дух віщуна; віщуючи, вона приносила великий прибуток своїм господарям.
Случилось, что, когда мы шли в молитвенный дом, встретилась нам одна служанка, одержимая духом прорицательным, которая через прорицание доставляла большой доход господам своим.
Вона йшла слідом за Павлом і за нами й кричала, вигукуючи: Ці люди — раби Бога Всевишнього, вони провіщають вам шлях спасіння!
Идя за Павлом и за нами, она кричала, говоря: сии человеки — рабы Бога Всевышнего, которые возвещают нам путь спасения.
Вона робила це багато днів. Тож надокучило [це] Павлові, і він, обернувшись, сказав духові: Наказую тобі Ім’ям Ісуса Христа — вийди з неї! І він вийшов у той же час.
Это она делала много дней. Павел, вознегодовав, обратился и сказал духу: именем Иисуса Христа повелеваю тебе выйти из неё. И дух вышел в тот же час.
Її пани, побачивши, що пропала надія на їхній заробіток, взяли Павла і Силу та потягли на майдан, до влади;
Тогда господа её, видя, что исчезла надежда дохода их, схватили Павла и Силу и повлекли на площадь к начальникам.
провівши їх до воєвод, вони сказали: Ці люди, будучи юдеями, бунтують наше місто
И, приведя их к воеводам, сказали: сии люди, будучи Иудеями, возмущают наш город
і навчають звичаїв, котрих нам, римлянам, не годиться ні переймати, ні виконувати!
и проповедуют обычаи, которых нам, Римлянам, не следует ни принимать, ни исполнять.
І юрба напала на них, а воєводи, подерши на них одяг, наказали бити їх палицями.
Народ также восстал на них, а воеводы, сорвав с них одежды, велели бить их палками
Тож завдавши їм багато побоїв, посадили у в’язницю, давши вказівку в’язничному сторожеві пильно їх охороняти.
и, дав им много ударов, ввергли в темницу, приказав темничному стражу крепко стеречь их.
Він, діставши таку вказівку, засадив їх до внутрішньої темниці й забив їхні ноги в колодки.
Получив такое приказание, он ввергнул их во внутреннюю темницу и ноги их забил в колоду.
Опівночі Павло й Сила, молячись, співом прославляли Бога, а в’язні слухали їх.
Около полуночи Павел и Сила, молясь, воспевали Бога; узники же слушали их.
Раптом стався великий землетрус, аж порушилася основа в’язниці; враз повідчинялися всі двері, і з усіх поспадали кайдани.
Вдруг сделалось великое землетрясение, так что поколебалось основание темницы; тотчас отворились все двери, и у всех узы ослабели.
А коли прокинувся сторож в’язниці й побачив, що двері в’язниці відчинено, витягнув меча і хотів себе вбити, думаючи, що в’язні повтікали.
Темничный же страж, пробудившись и увидев, что двери темницы отворены, извлёк меч и хотел умертвить себя, думая, что узники убежали.
Та Павло закричав сильним голосом, гукаючи: Не заподій собі ніякого зла, бо всі ми тут!
Но Павел возгласил громким голосом, говоря: не делай себе никакого зла, ибо все мы здесь.
Той, попросивши світла, вскочив і, тремтячи, припав до Павла та Сили,
Он потребовал огня, вбежал в темницу и в трепете припал к Павлу и Силе,
і, вивівши їх надвір, запитав: Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися?
и, выведя их вон, сказал: государи мои! что мне делать, чтобы спастись?
А вони сказали: Віруй у Господа Ісуса [Христа] — і спасешся ти та твій дім!
Они же сказали: веруй в Господа Иисуса Христа, и спасёшься ты и весь дом твой.
І говорили йому Господнє Слово й усім, хто в його домі.
И проповедали слово Господне ему и всем, бывшим в доме его.
І забравши їх тієї ж пори ночі, обмив їхні рани і тут же охрестився сам і вся його родина.
И, взяв их в тот час ночи, он омыл раны их и немедленно крестился сам и все домашние его.
Завівши їх до хати, запросив до столу і радів з усім своїм домом, що повірив у Бога.
И, приведя их в дом свой, предложил трапезу и возрадовался со всем домом своим, что уверовал в Бога.
Коли ж настав день, воєводи послали виконавців сказати: Відпусти цих людей!
Когда же настал день, воеводы послали городских служителей сказать: отпусти тех людей.
І сторож в’язниці переказав ці слова Павлові: Воєводи прислали наказ вас відпустити. Тож виходьте тепер і йдіть з миром.
Темничный страж объявил о сём Павлу: воеводы прислали отпустить вас; итак, выйдите теперь и идите с миром.
Але Павло відповів їм: Нас, римських громадян, прилюдно побито, без суду посаджено у в’язницю, а тепер таємно виводять нас? Ні, хай самі прийдуть і виведуть нас!
Но Павел сказал к ним: нас, Римских граждан, без суда всенародно били и бросили в темницу, а теперь тайно выпускают? нет, пусть придут и сами выведут нас.
Ці слова виконавці сповістили воєводам. Ті ж, почувши, що вони римські громадяни, налякалися,
Городские служители пересказали эти слова воеводам, и те испугались, услышав, что это Римские граждане.
тож прийшли, попросили їх вийти і, вивівши, благали піти з міста.
И, придя, извинились перед ними и, выведя, просили удалиться из города.