Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
І сталося, як Аполлос був у Коринті, Павло, пройшовши внутрішні території, прибув до Ефеса і, знайшовши деяких учнів,
Стало ся ж, як був Аполос у Коринтї, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,
запитав їх: Коли ви увірували, чи отримали ви Духа Святого? Вони відповіли йому: Та ми й не чули, що є Дух Святий!
рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж сказали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий.
А він [їм] сказав: То в що ж ви хрестилися? Вони відповіли: В хрещення Івана.
І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.
Тож Павло промовив: Іван хрестив хрещенням на покаяння, кажучи людям, щоби повірили в Того, Хто йде за ним, тобто в Ісуса [Христа].
Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.
а коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкували.
І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.
Увійшовши до синагоги, він рішуче три місяці переконував і говорив про Царство Боже.
Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже.
А коли деякі опиралися і не вірили, злословлячи Господню дорогу на очах у безлічі народу, він відступив від них, відокремив учнів і викладав щодня в школі [одного] Тирана.
Як же деякі закаменїли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й щодня розмовляв в школї одного Тирана.
Це було впродовж двох років, тож усі, які жили в Азії, почули Господнє Слово, — юдеї і греки.
Се дїялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, — Жиди й Єленяне.
так що на хворих клали хусточки й пояси з його тіла, і вони оздоровлялися від недуг, а злі духи виходили.
так що на недужих вкладали з тїла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.
Деякі з мандруючих юдейських заклиначів почали закликати Ім’я Господа Ісуса на тих, хто мав злих духів, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого проповідує Павло!
Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателїв іменувати над маючими духів лукавих імя Господа Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.
То були семеро синів одного юдейського первосвященика Скеви, — вони це робили.
Було ж якихсь сїм синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили.
А злий дух у відповідь сказав їм: Ісуса я знаю і Павла знаю, а ви хто такі?
Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?
І накинувся на них чоловік, в якому був злий дух, і, перемігши обох, подужав їх, так що втекли з того дому нагі та побиті.
І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтїкали з того дому.
Це стало відомо всім юдеям і грекам, які жили в Ефесі, і страх напав на них усіх, і величалося Ім’я Господа Ісуса.
Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всїх їх, і величано імя Господа Ісуса.
Чимало хто з тих, які повірили, приходили, визнаючи й розповідаючи про свої вчинки.
І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.
А багато ворожбитів, зібравши книги, спалили в усіх на очах. І підрахували їхню ціну та знайшли, що це п’ятдесят тисяч срібняків.
Доволї ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злїчено цїну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків.
Отак, завдяки Господній силі, Слово зростало і міцніло.
Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.
А як це завершилося, Павло в Дусі задумав, пройшовши через Македонію і Ахаю, попрямувати до Єрусалима, говорячи: Як побуваю там, то потрібно мені й Рим побачити!
Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити.
Пославши до Македонії двох із тих, які прислуговували йому, Тимофія і Ераста, сам затримався на якийсь час в Азії.
Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув (який ся) час ув Азиї.
Того часу зчинився чималий заколот щодо Господньої дороги.
Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.
Бо один золотар на ім’я Дмитро, який виготовляв маленькі срібні храми Артеміди, давав ремісникам чималий заробіток.
Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.
Зібравши їх та інших, які цим займалися, він сказав: Мужі, ви знаєте, що наш прибуток — від цієї роботи;
Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;
і бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Азії цей Павло переконав і відвернув багатьох людей, говорячи, начебто те, що зроблено руками, — то не боги.
та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всїй Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.
Є небезпека, що не тільки наше ремесло прийде в занепад, але й храм великої богині Артеміди вважатимуть за ніщо. І буде знищена велич тієї, якій поклоняється вся Азія та цілий світ!
І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богинї Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величчє тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.
Почувши це й переповнившись гнівом, вони кричали, вигукуючи: Велика Артеміда Ефеська!
Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!
Тож у місті зчинилася колотнеча. Схопивши Гая та Аристарха — македонців, супутників Павла, усі, як один, кинулися до амфітеатру.
І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушно до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожнїх товаришів Павлових.
Коли ж Павло хотів вийти до натовпу, то учні не дозволяли йому.
Як же хотїв Павел увійти між народ, не пустили його ученики.
Дехто з азійських начальників, які були його приятелями, послали до нього і благали, щоб не йшов він до амфітеатру.
І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.
Отож, кожний кричав щось своє. Збори були бурхливі, та багато хто не знав, чому зібралися.
Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.
З юрби висунули Олександра, якого запропонували юдеї. Олександр, зробивши знак рукою, хотів дати пояснення юрбі.
З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотїв був оправдуватись перед народом.
Та довідавшись, що він юдей, усі зо дві години вигукували в один голос: Велика Артеміда Ефеська!
Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида Єфеська!
А міський писар, заспокоївши юрбу, сказав: Мужі ефеські, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес шанує велику Артеміду та її образ, що впав з неба?
Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі Єфеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город Єфес шануватель великої богинї Артемиди і Диопета!
Отже, оскільки це незаперечне, треба вам вгамуватися і не робити нічого необачного.
А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.
А ви привели цих людей, які ані храму не обікрали, ані богині нашої не зневажають.
Привели бо ви чоловіків сих, що нї сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.
Тому коли Дмитро й ті ремісники, які з ним, мають до когось справу, то є судді та проконсули, хай позивають один одного.
Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) суддї судять і є старости; нехай позивають один одного.
А як чогось іншого домагаєтеся, то нехай вирішиться це на законних зборах.
А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся.
Оскільки нам загрожує небезпека бути за сьогоднішнє звинуваченими в заколоті, і немає жодної причини, котрою зможемо виправдати цей безпорядок! Сказавши це, він розпустив збори.
Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б оправдити се збіговище.