Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
English Standard Version
Поглянувши на синедріон, Павло сказав: Мужі-брати, я до цього дня служив Богові з усієї доброї совісті!
And looking intently at the council, Paul said, “Brothers, I have lived my life before God in all good conscience up to this day.”
Та первосвященик Ананій наказав своїм прислужникам бити його в уста.
And the high priest Ananias commanded those who stood by him to strike him on the mouth.
Тоді Павло сказав йому: Бог тебе битиме, стіно побілена! Ти ж сидиш, щоб судити мене за Законом, а наказуєш, переступаючи Закон, бити мене!
Then Paul said to him, “God is going to strike you, you whitewashed wall! Are you sitting to judge me according to the law, and yet contrary to the law you order me to be struck?”
А прислужники сказали: Ти докоряєш первосвященикові Божому?
Those who stood by said, “Would you revile God’s high priest?”
Павло ж промовив: Не знав я, брати, що це первосвященик, адже написано, що начальника свого народу не лихословитимеш!
And Paul said, “I did not know, brothers, that he was the high priest, for it is written, ‘You shall not speak evil of a ruler of your people.’”
Зрозумівши, що одна частина тут — садукеї [1] , а друга — фарисеї, Павло вигукнув у синедріоні: Мужі-брати, я ж фарисей, син фарисеїв! За надію на воскресіння мертвих мене судять!
Now when Paul perceived that one part were Sadducees and the other Pharisees, he cried out in the council, “Brothers, I am a Pharisee, a son of Pharisees. It is with respect to the hope and the resurrection of the dead that I am on trial.”
Як тільки він це промовив, виникла незгода між фарисеями та садукеями, і збори поділилися.
And when he had said this, a dissension arose between the Pharisees and the Sadducees, and the assembly was divided.
Адже садукеї твердять, що немає ні воскресіння, ні ангела, ні Духа, а фарисеї це визнають.
For the Sadducees say that there is no resurrection, nor angel, nor spirit, but the Pharisees acknowledge them all.
І зчинився великий галас, і деякі книжники, які були з групи фарисеїв, підійнявшись, чинили опір, кажучи: Ми не знаходимо нічого лихого в цій людині. Що ж, як Дух заговорив до нього чи ангел? [Не будемо воювати з Богом!]
Then a great clamor arose, and some of the scribes of the Pharisees’ party stood up and contended sharply, “We find nothing wrong in this man. What if a spirit or an angel spoke to him?”
А як здійнялася велика колотнеча, тисяцький, боячись, щоб вони Павла не роздерли, наказав воїнам увійти, забрати його з-посеред них і відвести до казарми.
And when the dissension became violent, the tribune, afraid that Paul would be torn to pieces by them, commanded the soldiers to go down and take him away from among them by force and bring him into the barracks.
А наступної ночі Господь, ставши перед ним, промовив: Кріпися, [Павле]! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так тобі треба свідчити й у Римі!
The following night the Lord stood by him and said, “Take courage, for as you have testified to the facts about me in Jerusalem, so you must testify also in Rome.”
А коли настав день, [деякі] юдеї, вчинивши змову, дали клятву, запевняючи, що не їстимуть і не питимуть, доки не вб’ють Павла.
A Plot to Kill Paul
When it was day, the Jews made a plot and bound themselves by an oath neither to eat nor drink till they had killed Paul.
When it was day, the Jews made a plot and bound themselves by an oath neither to eat nor drink till they had killed Paul.
Було понад сорок тих, які склали цю спільну клятву.
There were more than forty who made this conspiracy.
Вони, підійшовши до первосвящеників і старших, сказали: Ми дали клятву нічого не їсти, доки не вб’ємо Павла.
They went to the chief priests and elders and said, “We have strictly bound ourselves by an oath to taste no food till we have killed Paul.
Тож ви тепер із синедріоном скажіть тисяцькому, щоби [завтра] привів його до вас, ніби бажаєте докладніше довідатися про нього. Ми ж, перш ніж він прибуде, готові його вбити.
Now therefore you, along with the council, give notice to the tribune to bring him down to you, as though you were going to determine his case more exactly. And we are ready to kill him before he comes near.”
А син сестри Павла, почувши про засідку, прибув і, ввійшовши до казарми, сповістив Павлові.
Now the son of Paul’s sister heard of their ambush, so he went and entered the barracks and told Paul.
Павло ж, покликавши одного із сотників, сказав: Проведи цього юнака до тисяцького, бо має йому щось сказати.
Paul called one of the centurions and said, “Take this young man to the tribune, for he has something to tell him.”
А тоді той, узявши його, привів до тисяцького й сказав: В’язень Павло, покликавши мене, попросив провести до тебе цього юнака, який має щось тобі сказати.
So he took him and brought him to the tribune and said, “Paul the prisoner called me and asked me to bring this young man to you, as he has something to say to you.”
Узявши його за руку й відвівши вбік, тисяцький запитав: Що ти маєш мені сповістити?
The tribune took him by the hand, and going aside asked him privately, “What is it that you have to tell me?”
Той розповів: Юдеї змовилися попросити тебе, щоби завтра привів ти Павла до синедріону, ніби бажають вони докладніше випитати його.
And he said, “The Jews have agreed to ask you to bring Paul down to the council tomorrow, as though they were going to inquire somewhat more closely about him.
Ти ж не вір їм, бо на нього чекають у засідці понад сорок чоловік із них, які між собою склали клятву не їсти і не пити, доки не вб’ють його. Тож тепер вони готові й очікують від тебе розпорядження.
But do not be persuaded by them, for more than forty of their men are lying in ambush for him, who have bound themselves by an oath neither to eat nor drink till they have killed him. And now they are ready, waiting for your consent.”
Тоді тисяцький відпустив юнака, наказавши: Нікому не розповідай, що ти мене повідомив про це.
So the tribune dismissed the young man, charging him, “Tell no one that you have informed me of these things.”
І, покликавши якихось двох сотників, сказав: Приготуйте двісті воїнів, сімдесят кіннотників і двісті стрільців, щоби після третьої години ночі вони вирушили до Кесарії;
і приведіть в’ючних тварин, щоби посадити Павла та відпровадити до намісника Фелікса!
Also provide mounts for Paul to ride and bring him safely to Felix the governor.”
Клавдій Лисій — шановному намісникові Феліксові: вітання! [2]
“Claudius Lysias, to his Excellency the governor Felix, greetings.
Цього мужа, якого схопили юдеї та хотіли вбити, я врятував, приступивши з воїнами та довідавшись, що він римлянин.
This man was seized by the Jews and was about to be killed by them when I came upon them with the soldiers and rescued him, having learned that he was a Roman citizen.
Бажаючи дізнатися про причину, у чому його звинувачували, я повів [його] до їхнього синедріону.
And desiring to know the charge for which they were accusing him, I brought him down to their council.
Я виявив, що його звинувачували в питаннях їхнього Закону і що немає жодної провини, вартої смерті або кайданів.
I found that he was being accused about questions of their law, but charged with nothing deserving death or imprisonment.
Коли мені стало відомо про лихий задум, який мали [юдеї] проти цього мужа, негайно послав я його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити перед тобою те, що мають проти нього. [Будь здоровий!]
And when it was disclosed to me that there would be a plot against the man, I sent him to you at once, ordering his accusers also to state before you what they have against him.”
Тож воїни, згідно з наказом, взяли Павла, повели вночі до Антипатриди,
So the soldiers, according to their instructions, took Paul and brought him by night to Antipatris.
а наступного дня, залишивши кіннотників, щоб ішли з ним, повернулися до табору.
And on the next day they returned to the barracks, letting the horsemen go on with him.
А ті прибули до Кесарії й, давши листа намісникові, поставили перед ним і Павла.
When they had come to Caesarea and delivered the letter to the governor, they presented Paul also before him.
Прочитавши листа та запитавши, з якого він краю, і довідавшись, що з Килікії,
On reading the letter, he asked what province he was from. And when he learned that he was from Cilicia,