Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

← (Дії 26) | (Дії 28) →

Переклад Турконяка

New King James Version

Дії 27

Acts 27

  • 1
    Коли вирішили, що ми маємо відплисти до Італії, передали Павла та деяких інших в’язнів сотникові полку кесаря, на ім’я Юлій.
  • 1
    The Voyage to Rome Begins

    And when it was decided that we should sail to Italy, they delivered Paul and some other prisoners to one named Julius, a centurion of the Augustan Regiment.
  • 2
    Тож сівши на адрамитський корабель, який мав пливти до азійських місць, ми відпливли. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.
  • 2
    So, entering a ship of Adramyttium, we put to sea, meaning to sail along the coasts of Asia. Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, was with us.
  • 3
    Наступного дня ми причалили в Сидоні. Юлій ставився до Павла по-людськи і дозволив піти до друзів скористатися їхньою турботою.
  • 3
    And the next day we landed at Sidon. And Julius treated Paul kindly and gave him liberty to go to his friends and receive care.
  • 4
    Вирушивши звідти, прибули ми до Кіпру, бо був зустрічний вітер.
  • 4
    When we had put to sea from there, we sailed under the shelter of Cyprus, because the winds were contrary.
  • 5
    Коли перепливли килікійське й памфилійське моря, прибули ми до Мири, що в Ликії.
  • 5
    And when we had sailed over the sea which is off Cilicia and Pamphylia, we came to Myra, a city of Lycia.
  • 6
    І тут сотник, знайшовши олександрійський корабель, який плив до Італії, посадив нас на нього.
  • 6
    There the centurion found an Alexandrian ship sailing to Italy, and he put us on board.
  • 7
    Повільно пливучи багато днів і ледь допливши до Кніда, бо не дозволяв нам вітер, ми пропливли повз Крит біля Салмони.
  • 7
    When we had sailed slowly many days, and arrived with difficulty off Cnidus, the wind not permitting us to proceed, we sailed under the shelter of Crete off Salmone.
  • 8
    Ледве минувши його, ми пристали до одного місця, що зветься Добра Пристань, поблизу якого було місто Ласея.
  • 8
    Passing it with difficulty, we came to a place called Fair Havens, near the city of Lasea.
  • 9
    Як минуло чимало часу і плавання вже стало небезпечним, бо й піст уже минув, Павло радив,
  • 9
    Paul’s Warning Ignored

    Now when much time had been spent, and sailing was now dangerous because [a]the Fast was already over, Paul advised them,
  • 10
    кажучи їм: Мужі, я бачу, що плавання буде небезпечним і з великими втратами — не тільки для вантажу та корабля, а й для наших душ.
  • 10
    saying, “Men, I perceive that this voyage will end with disaster and much loss, not only of the cargo and ship, but also our lives.”
  • 11
    Та сотник довіряв більше керманичеві й власникові судна, ніж тому, що говорив Павло.
  • 11
    Nevertheless the centurion was more persuaded by the helmsman and the owner of the ship than by the things spoken by Paul.
  • 12
    Оскільки пристань не була зручною для зимівлі, більшість радила відпливти звідти, щоби при можливості дістатися до Финіки й перезимувати в критській пристані, зверненій до півдня і відкритій для північно-західних вітрів.
  • 12
    And because the harbor was not suitable to winter in, the majority advised to set sail from there also, if by any means they could reach Phoenix, a harbor of Crete opening toward the southwest and northwest, and winter there.
  • 13
    Тож як повіяв південний вітер, подумали, що досягли бажаного, тому підняли вітрила й попливли повз Крит.
  • 13
    In the Tempest

    When the south wind blew softly, supposing that they had obtained their desire, putting out to sea, they sailed close by Crete.
  • 14
    Та незабаром повіяв супротивний рвучкий вітер, який зветься евракилон.
  • 14
    But not long after, a tempestuous head wind arose, called [b]Euroclydon.
  • 15
    Коли підхопило корабель, і він не міг протистояти вітрові, ми здалися, і нас понесло.
  • 15
    So when the ship was caught, and could not head into the wind, we let her [c]drive.
  • 16
    Підпливши до одного острова, що зветься Клавда, насилу змогли втримати рятувальний човен,
  • 16
    And running under the shelter of an island called [d]Clauda, we secured the skiff with difficulty.
  • 17
    якого витягли, і вжили допоміжних засобів, обв’язуючи корабель. Побоюючись, щоб не попасти на мілину Сирту, спустили вітрило; і так нас носило.
  • 17
    When they had taken it on board, they used cables to undergird the ship; and fearing lest they should run aground on the [e]Syrtis Sands, they struck sail and so were driven.
  • 18
    Наступного дня, як нас сильно кидала буря, ми почали викидати вантаж,
  • 18
    And because we were exceedingly tempest-tossed, the next day they lightened the ship.
  • 19
    а третього дня власноручно повикидали корабельне знаряддя.
  • 19
    On the third day we threw the ship’s tackle overboard with our own hands.
  • 20
    Тому що багато днів не з’являлися ні сонце, ні зорі, а буря сильно налягала, ми повністю втратили надію на порятунок.
  • 20
    Now when neither sun nor stars appeared for many days, and no small tempest beat on us, all hope that we would be saved was finally given up.
  • 21
    Оскільки довго не їли, то Павло, ставши серед них, сказав: О, мужі! Потрібно було слухати мене й не відпливати з Криту, — то ми не зазнали би цього лиха та втрати.
  • 21
    But after long abstinence from food, then Paul stood in the midst of them and said, “Men, you should have listened to me, and not have sailed from Crete and incurred this disaster and loss.
  • 22
    Тепер же благаю вас: кріпіться, бо не загине душа жодного з вас, а тільки корабель.
  • 22
    And now I urge you to take [f]heart, for there will be no loss of life among you, but only of the ship.
  • 23
    Тому що цієї ночі переді мною постав ангел Бога, Якому я належу та Якому служу,
  • 23
    For there stood by me this night an angel of the God to whom I belong and whom I serve,
  • 24
    і сказав: Не бійся, Павле! Тобі треба стати перед кесарем, і ось подарував тобі Бог усіх, хто пливе з тобою!
  • 24
    saying, ‘Do not be afraid, Paul; you must be brought before Caesar; and indeed God has granted you all those who sail with you.’
  • 25
    Тому кріпіться, мужі! Бо я вірю Богові, що станеться так, як мені було сказано.
  • 25
    Therefore take heart, men, for I believe God that it will be just as it was told me.
  • 26
    Ми маємо добратися до якогось острова.
  • 26
    However, we must run aground on a certain island.”
  • 27
    А коли надійшла чотирнадцята ніч, як носило нас в Адріатиці, опівночі моряки здогадувалися, що наближаються до якоїсь землі.
  • 27
    Now when the fourteenth night had come, as we were driven up and down in the Adriatic Sea, about midnight the sailors sensed that they were drawing near some land.
  • 28
    І закинувши лот, виявили, що було двадцять сажнів [1]; пропливши ще трохи й знову закинувши, з’ясували, що було п’ятнадцять сажнів.
  • 28
    And they took soundings and found it to be twenty fathoms; and when they had gone a little farther, they took soundings again and found it to be fifteen fathoms.
  • 29
    А боячись, аби якось не наскочити на скелясті місця, кинули з корми корабля чотири якорі й молилися, аби настав день.
  • 29
    Then, fearing lest we should run aground on the rocks, they dropped four anchors from the stern, and [g]prayed for day to come.
  • 30
    Коли ж моряки намагалися втекти з корабля і спустили човен у море, вдаючи, ніби з носа хочуть закинути якорі,
  • 30
    And as the sailors were seeking to escape from the ship, when they had let down the skiff into the sea, under pretense of putting out anchors from the prow,
  • 31
    Павло сказав сотникові й воїнам: Якщо вони не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися!
  • 31
    Paul said to the centurion and the soldiers, “Unless these men stay in the ship, you cannot be saved.”
  • 32
    Тоді воїни перерізали канати човна й дали йому впасти.
  • 32
    Then the soldiers cut away the ropes of the skiff and let it fall off.
  • 33
    А коли почало розвиднятися, Павло благав усіх вживати їжу, кажучи: Сьогодні чотирнадцятий день ви продовжуєте чекати голодними, нічого не ївши.
  • 33
    And as day was about to dawn, Paul implored them all to take food, saying, “Today is the fourteenth day you have waited and continued without food, and eaten nothing.
  • 34
    Тому благаю вас вживати їжу, бо це для вашого порятунку. Жодному з вас і волосина з голови не впаде.
  • 34
    Therefore I urge you to take nourishment, for this is for your survival, since not a hair will fall from the head of any of you.”
  • 35
    Сказавши це й узявши хліб, він у всіх на очах віддав хвалу Богові та, переломивши, почав їсти.
  • 35
    And when he had said these things, he took bread and gave thanks to God in the presence of them all; and when he had broken it he began to eat.
  • 36
    Тоді всі підбадьорилися і почали вживати їжу.
  • 36
    Then they were all encouraged, and also took food themselves.
  • 37
    Було нас усіх на кораблі двісті сімдесят шість душ.
  • 37
    And in all we were two hundred and seventy-six persons on the ship.
  • 38
    Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи збіжжя в море.
  • 38
    So when they had eaten enough, they lightened the ship and threw out the wheat into the sea.
  • 39
    А коли настав день, не розпізнали землі та побачили якусь затоку з піщаним берегом, до якої і хотіли, при можливості, причалити кораблем.
  • 39
    Shipwrecked on Malta

    When it was day, they did not recognize the land; but they observed a bay with a beach, onto which they planned to run the ship if possible.
  • 40
    Піднявши якорі, пустилися в море, водночас послабили канати на стерні й, піднявши мале вітрило, оскільки дув вітер, попрямували до берега.
  • 40
    And they [h]let go the anchors and left them in the sea, meanwhile loosing the rudder ropes; and they hoisted the mainsail to the wind and made for shore.
  • 41
    Наскочивши на мілину, корабель застряг; ніс загруз і став нерухомий, а корму розбивало силою хвиль.
  • 41
    But striking [i]a place where two seas met, they ran the ship aground; and the prow stuck fast and remained immovable, but the stern was being broken up by the violence of the waves.
  • 42
    Воїни радили повбивати в’язнів, щоб ніхто не поплив і не втік.
  • 42
    And the soldiers’ plan was to kill the prisoners, lest any of them should swim away and escape.
  • 43
    Але сотник, бажаючи врятувати Павла, стримав їх від цього наміру й наказав тим, хто може плавати, першими стрибати й добиратися до берега,
  • 43
    But the centurion, wanting to save Paul, kept them from their purpose, and commanded that those who could swim should jump overboard first and get to land,
  • 44
    а інші — хто на дошках, хто на уламках з корабля. І сталося так, що всі врятувалися на землю.
  • 44
    and the rest, some on boards and some on parts of the ship. And so it was that they all escaped safely to land.
    • ← (Дії 26) | (Дії 28) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025