Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Синодальный перевод
Коли вирішили, що ми маємо відплисти до Італії, передали Павла та деяких інших в’язнів сотникові полку кесаря, на ім’я Юлій.
Когда решено было плыть нам в Италию, то отдали Павла и некоторых других узников сотнику Августова полка, именем Юлию.
Тож сівши на адрамитський корабель, який мав пливти до азійських місць, ми відпливли. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.
Мы взошли на Адрамитский корабль и отправились, намереваясь плыть около Асийских мест. С нами был Аристарх, Македонянин из Фессалоники.
Наступного дня ми причалили в Сидоні. Юлій ставився до Павла по-людськи і дозволив піти до друзів скористатися їхньою турботою.
На другой день пристали к Сидону. Юлий, поступая с Павлом человеколюбиво, позволил ему сходить к друзьям и воспользоваться их усердием.
Вирушивши звідти, прибули ми до Кіпру, бо був зустрічний вітер.
Отправившись оттуда, мы приплыли в Кипр, по причине противных ветров,
Коли перепливли килікійське й памфилійське моря, прибули ми до Мири, що в Ликії.
и, переплыв море против Киликии и Памфилии, прибыли в Миры Ликийские.
І тут сотник, знайшовши олександрійський корабель, який плив до Італії, посадив нас на нього.
Там сотник нашёл Александрийский корабль, плывущий в Италию, и посадил нас на него.
Повільно пливучи багато днів і ледь допливши до Кніда, бо не дозволяв нам вітер, ми пропливли повз Крит біля Салмони.
Медленно плавая многие дни и едва поровнявшись с Книдом, по причине неблагоприятного нам ветра, мы подплыли к Криту при Салмоне.
Ледве минувши його, ми пристали до одного місця, що зветься Добра Пристань, поблизу якого було місто Ласея.
Пробравшись же с трудом мимо него, прибыли к одному месту, называемому Хорошие Пристани, близ которого был город Ласея.
Як минуло чимало часу і плавання вже стало небезпечним, бо й піст уже минув, Павло радив,
Но как прошло довольно времени, и плавание было уже опасно, потому что и пост уже прошёл, то Павел советовал,
кажучи їм: Мужі, я бачу, що плавання буде небезпечним і з великими втратами — не тільки для вантажу та корабля, а й для наших душ.
говоря им: мужи! я вижу, что плавание будет с затруднениями и с большим вредом не только для груза и корабля, но и для нашей жизни.
Та сотник довіряв більше керманичеві й власникові судна, ніж тому, що говорив Павло.
Но сотник более доверял кормчему и начальнику корабля, нежели словам Павла.
Оскільки пристань не була зручною для зимівлі, більшість радила відпливти звідти, щоби при можливості дістатися до Финіки й перезимувати в критській пристані, зверненій до півдня і відкритій для північно-західних вітрів.
А как пристань не была приспособлена к зимовке, то многие давали совет отправиться оттуда, чтобы, если можно, дойти до Финика, пристани Критской, лежащей против юго-западного и северо-западного ветра, и там перезимовать.
Тож як повіяв південний вітер, подумали, що досягли бажаного, тому підняли вітрила й попливли повз Крит.
Подул южный ветер, и они, подумав, что уже получили желаемое, отправились, и поплыли поблизости Крита.
Та незабаром повіяв супротивний рвучкий вітер, який зветься евракилон.
Но скоро поднялся против него ветер бурный, называемый эвроклидон.
Коли підхопило корабель, і він не міг протистояти вітрові, ми здалися, і нас понесло.
Корабль схватило так, что он не мог противиться ветру, и мы носились, отдавшись волнам.
Підпливши до одного острова, що зветься Клавда, насилу змогли втримати рятувальний човен,
И, набежав на один островок, называемый Клавдой, мы едва могли удержать лодку.
якого витягли, і вжили допоміжних засобів, обв’язуючи корабель. Побоюючись, щоб не попасти на мілину Сирту, спустили вітрило; і так нас носило.
Подняв её, стали употреблять пособия и обвязывать корабль; боясь же, чтобы не сесть на мель, спустили парус и таким образом носились.
Наступного дня, як нас сильно кидала буря, ми почали викидати вантаж,
На другой день, по причине сильного обуревания, начали выбрасывать груз,
а третього дня власноручно повикидали корабельне знаряддя.
а на третий мы своими руками побросали с корабля вещи.
Тому що багато днів не з’являлися ні сонце, ні зорі, а буря сильно налягала, ми повністю втратили надію на порятунок.
Но как многие дни не видно было ни солнца, ни звёзд и продолжалась немалая буря, то наконец исчезала всякая надежда к нашему спасению.
Оскільки довго не їли, то Павло, ставши серед них, сказав: О, мужі! Потрібно було слухати мене й не відпливати з Криту, — то ми не зазнали би цього лиха та втрати.
И как долго не ели, то Павел, став посреди них, сказал: мужи! надлежало послушаться меня и не отходить от Крита, чем и избежали бы сих затруднений и вреда.
Тепер же благаю вас: кріпіться, бо не загине душа жодного з вас, а тільки корабель.
Теперь же убеждаю вас ободриться, потому что ни одна душа из вас не погибнет, а только корабль.
Тому що цієї ночі переді мною постав ангел Бога, Якому я належу та Якому служу,
Ибо Ангел Бога, Которому принадлежу я и Которому служу, явился мне в эту ночь
і сказав: Не бійся, Павле! Тобі треба стати перед кесарем, і ось подарував тобі Бог усіх, хто пливе з тобою!
и сказал: «не бойся, Павел! тебе должно предстать пред кесаря, и вот, Бог даровал тебе всех плывущих с тобою».
Тому кріпіться, мужі! Бо я вірю Богові, що станеться так, як мені було сказано.
Посему ободритесь, мужи, ибо я верю Богу, что будет так, как мне сказано.
А коли надійшла чотирнадцята ніч, як носило нас в Адріатиці, опівночі моряки здогадувалися, що наближаються до якоїсь землі.
В четырнадцатую ночь, как мы носимы были в Адриатическом море, около полуночи корабельщики стали догадываться, что приближаются к какой-то земле,
І закинувши лот, виявили, що було двадцять сажнів [1]; пропливши ще трохи й знову закинувши, з’ясували, що було п’ятнадцять сажнів.
и, вымерив глубину, нашли двадцать сажен; потом на небольшом расстоянии, вымерив опять, нашли пятнадцать сажен.
А боячись, аби якось не наскочити на скелясті місця, кинули з корми корабля чотири якорі й молилися, аби настав день.
Опасаясь, чтобы не попасть на каменистые места, бросили с кормы четыре якоря, и ожидали дня.
Коли ж моряки намагалися втекти з корабля і спустили човен у море, вдаючи, ніби з носа хочуть закинути якорі,
Когда же корабельщики хотели бежать с корабля и спускали на море лодку, делая вид, будто хотят бросить якоря с носа,
Павло сказав сотникові й воїнам: Якщо вони не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися!
Павел сказал сотнику и воинам: если они не останутся на корабле, то вы не можете спастись.
Тоді воїни перерізали канати човна й дали йому впасти.
Тогда воины отсекли верёвки у лодки, и она упала.
А коли почало розвиднятися, Павло благав усіх вживати їжу, кажучи: Сьогодні чотирнадцятий день ви продовжуєте чекати голодними, нічого не ївши.
Перед наступлением дня Павел уговаривал всех принять пищу, говоря: сегодня четырнадцатый день, как вы, в ожидании, остаётесь без пищи, не вкушая ничего.
Тому благаю вас вживати їжу, бо це для вашого порятунку. Жодному з вас і волосина з голови не впаде.
Потому прошу вас принять пищу: это послужит к сохранению вашей жизни; ибо ни у кого из вас не пропадёт волос с головы.
Сказавши це й узявши хліб, він у всіх на очах віддав хвалу Богові та, переломивши, почав їсти.
Сказав это и взяв хлеб, он возблагодарил Бога перед всеми и, разломив, начал есть.
Було нас усіх на кораблі двісті сімдесят шість душ.
Было же всех нас на корабле двести семьдесят шесть душ.
Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи збіжжя в море.
Насытившись же пищею, стали облегчать корабль, выкидывая пшеницу в море.
А коли настав день, не розпізнали землі та побачили якусь затоку з піщаним берегом, до якої і хотіли, при можливості, причалити кораблем.
Когда настал день, земли не узнавали, а усмотрели только некоторый залив, имеющий отлогий берег, к которому и решились, если можно, пристать с кораблём.
Піднявши якорі, пустилися в море, водночас послабили канати на стерні й, піднявши мале вітрило, оскільки дув вітер, попрямували до берега.
И, подняв якоря, пошли по морю и, развязав рули и подняв малый парус по ветру, держали к берегу.
Наскочивши на мілину, корабель застряг; ніс загруз і став нерухомий, а корму розбивало силою хвиль.
Попали на косу, и корабль сел на мель. Нос увяз и остался недвижим, а корма разбивалась силою волн.
Воїни радили повбивати в’язнів, щоб ніхто не поплив і не втік.
Воины согласились было умертвить узников, чтобы кто-нибудь, выплыв, не убежал.
Але сотник, бажаючи врятувати Павла, стримав їх від цього наміру й наказав тим, хто може плавати, першими стрибати й добиратися до берега,
Но сотник, желая спасти Павла, удержал их от сего намерения, и велел умеющим плавать первым броситься и выйти на землю,