Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
Коли вирішили, що ми маємо відплисти до Італії, передали Павла та деяких інших в’язнів сотникові полку кесаря, на ім’я Юлій.
Когда было решено, что мы поплывём в Италию, Павел и некоторые другие узники были переданы центуриону из Августова полка по имени Юлий.
Тож сівши на адрамитський корабель, який мав пливти до азійських місць, ми відпливли. З нами був Аристарх, македонець із Солуня.
Мы сели на корабль из Адрамиттия, который отплывал к берегам Азии, и отправились в путь. С нами был Аристарх, македонянин из Фессалоники.
Наступного дня ми причалили в Сидоні. Юлій ставився до Павла по-людськи і дозволив піти до друзів скористатися їхньою турботою.
На следующий день мы высадились в Сидоне, и Юлий по-хорошему обошёлся с Павлом, позволив ему пойти к друзьям, которые и позаботились о его нуждах.
Вирушивши звідти, прибули ми до Кіпру, бо був зустрічний вітер.
Оттуда мы вышли в море и поплыли на юг от Кипра, ибо шли против ветра.
Коли перепливли килікійське й памфилійське моря, прибули ми до Мири, що в Ликії.
Мы пересекли море, омывающее берега Киликии и Памфилии, и прибыли в Миры, что в Ликии.
І тут сотник, знайшовши олександрійський корабель, який плив до Італії, посадив нас на нього.
Там центурион нашёл александрийский корабль, плывущий в Италию, и посадил нас на него.
Повільно пливучи багато днів і ледь допливши до Кніда, бо не дозволяв нам вітер, ми пропливли повз Крит біля Салмони.
Мы медленно плыли несколько дней. Ветер был встречный, и потому, с трудом добравшись до Книда, мы не смогли продолжать путь в том направлении, а поплыли на юг от острова Крит, держась около Салмоны.
Ледве минувши його, ми пристали до одного місця, що зветься Добра Пристань, поблизу якого було місто Ласея.
С трудом преодолевая течение, мы подошли к месту, называемому Хорошие Пристани, недалеко от города Ласеи.
Як минуло чимало часу і плавання вже стало небезпечним, бо й піст уже минув, Павло радив,
Много времени было потеряно, и плыть стало уже опасно, потому что к тому времени и еврейский пост уже прошёл. Павел предупредил их, сказав:
кажучи їм: Мужі, я бачу, що плавання буде небезпечним і з великими втратами — не тільки для вантажу та корабля, а й для наших душ.
"Послушайте! Я предвижу, что наше путешествие обернётся бедой, корабль вместе с грузом будет потерян, да и мы можем жизнь потерять".
Та сотник довіряв більше керманичеві й власникові судна, ніж тому, що говорив Павло.
Но кормчий и владелец судна убедили центуриона, и он не послушал Павла.
Оскільки пристань не була зручною для зимівлі, більшість радила відпливти звідти, щоби при можливості дістатися до Финіки й перезимувати в критській пристані, зверненій до півдня і відкритій для північно-західних вітрів.
Так как пристань не подходила для зимовки, большинство решило выйти оттуда в море, чтобы попытаться достичь Финика, пристани на Крите, обращённой на юго-запад и северо-запад, и там перезимовать.
Тож як повіяв південний вітер, подумали, що досягли бажаного, тому підняли вітрила й попливли повз Крит.
Когда подул лёгкий южный ветер, они подумали, что это как раз то, что им нужно, подняли якорь, и мы поплыли вдоль Крита.
Та незабаром повіяв супротивний рвучкий вітер, який зветься евракилон.
Но вскоре со стороны острова поднялся ветер, называемый северо-восточным.
Коли підхопило корабель, і він не міг протистояти вітрові, ми здалися, і нас понесло.
Корабль попал в бурю и не мог идти против ветра. Мы отдались на волю ветра, нас бросало в разные стороны.
Підпливши до одного острова, що зветься Клавда, насилу змогли втримати рятувальний човен,
Мы пронеслись мимо островка, называемого Клавда, и с большим трудом смогли закрепить спасательную лодку.
якого витягли, і вжили допоміжних засобів, обв’язуючи корабель. Побоюючись, щоб не попасти на мілину Сирту, спустили вітрило; і так нас носило.
Подняв её, канатами укрепили снизу судно. Опасаясь, как бы не сесть на мель в Сирте, спустили парус, и ветер носил нас.
Наступного дня, як нас сильно кидала буря, ми почали викидати вантаж,
На следующий день буря так разбушевалась, что мы стали выбрасывать груз,
а третього дня власноручно повикидали корабельне знаряддя.
а на третий день бросили и корабельные снасти.
Тому що багато днів не з’являлися ні сонце, ні зорі, а буря сильно налягала, ми повністю втратили надію на порятунок.
Ни солнце, ни звёзды не появлялись в течение многих дней, а буря продолжала свирепствовать; всякая надежда на наше спасение окончательно исчезла.
Оскільки довго не їли, то Павло, ставши серед них, сказав: О, мужі! Потрібно було слухати мене й не відпливати з Криту, — то ми не зазнали би цього лиха та втрати.
Уже давно никто ничего не ел. Тогда Павел встал и сказал: "Люди, надо было вам послушаться моего совета и не отплывать с Крита. Тогда бы не было ни всех этих бедствий, ни потерь.
Тепер же благаю вас: кріпіться, бо не загине душа жодного з вас, а тільки корабель.
Но теперь я призываю вас не падать духом, потому что никто из вас не погибнет, только корабль сгинет.
Тому що цієї ночі переді мною постав ангел Бога, Якому я належу та Якому служу,
Ибо прошлой ночью явился мне ангел от Бога, Которому я принадлежу и Которому служу,
і сказав: Не бійся, Павле! Тобі треба стати перед кесарем, і ось подарував тобі Бог усіх, хто пливе з тобою!
и сказал: "Не бойся, Павел. Ты должен предстать перед кесарем, и Бог даёт тебе обещание, что все, плывущие с тобой, будут невредимы".
Тому кріпіться, мужі! Бо я вірю Богові, що станеться так, як мені було сказано.
Поэтому не падайте духом, друзья, ибо я верю в Бога и в то, что всё случится так, как мне было сказано.
А коли надійшла чотирнадцята ніч, як носило нас в Адріатиці, опівночі моряки здогадувалися, що наближаються до якоїсь землі.
Когда наступила четырнадцатая ночь, нас несло через Адриатическое море. Около полуночи корабельщики почувствовали, что рядом какая-то земля.
І закинувши лот, виявили, що було двадцять сажнів [1]; пропливши ще трохи й знову закинувши, з’ясували, що було п’ятнадцять сажнів.
Измерив глубину, они нашли двадцать сажен. Через некоторое время они вновь измерили глубину, и теперь она была пятнадцать сажен.
А боячись, аби якось не наскочити на скелясті місця, кинули з корми корабля чотири якорі й молилися, аби настав день.
Опасаясь, что мы можем сесть на подводные камни, они сбросили с кормы четыре якоря и стали молиться о наступлении дня.
Коли ж моряки намагалися втекти з корабля і спустили човен у море, вдаючи, ніби з носа хочуть закинути якорі,
Корабельщики пытались бежать с корабля: они спустили на воду лодку будто для того, чтобы бросить якори с носа,
Павло сказав сотникові й воїнам: Якщо вони не залишаться на кораблі, ви не зможете врятуватися!
но Павел сказал центуриону и солдатам: "Если они не останутся на корабле, то вам не спастись".
Тоді воїни перерізали канати човна й дали йому впасти.
Тогда воины перерезали канаты, державшие лодку, и она упала.
А коли почало розвиднятися, Павло благав усіх вживати їжу, кажучи: Сьогодні чотирнадцятий день ви продовжуєте чекати голодними, нічого не ївши.
Перед самым рассветом Павел уговорил всех поесть, говоря: "Сегодня четырнадцатый день нашего ожидания, а вы всё это время ничего не ели.
Тому благаю вас вживати їжу, бо це для вашого порятунку. Жодному з вас і волосина з голови не впаде.
Поэтому, прошу вас, поешьте что-нибудь, ибо вы нуждаетесь в этом, чтобы выжить и чтобы с вашей головы не упал ни один волос".
Сказавши це й узявши хліб, він у всіх на очах віддав хвалу Богові та, переломивши, почав їсти.
Сказав это, он взял немного хлеба, возблагодарил Бога перед всеми и, преломив, стал есть.
Було нас усіх на кораблі двісті сімдесят шість душ.
Всего же было на корабле двести семьдесят шесть человек.
Наситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи збіжжя в море.
Насытившись, они стали освобождать корабль от лишнего груза, выкидывая в море зерно.
А коли настав день, не розпізнали землі та побачили якусь затоку з піщаним берегом, до якої і хотіли, при можливості, причалити кораблем.
Когда же настало утро, они не узнали землю, но заметили залив с песчаной отмелью и решили по возможности попытаться причалить.
Піднявши якорі, пустилися в море, водночас послабили канати на стерні й, піднявши мале вітрило, оскільки дув вітер, попрямували до берега.
Освободив якоря и перерезав канаты, державшие кормила, направили носовой парус по ветру и поплыли к берегу.
Наскочивши на мілину, корабель застряг; ніс загруз і став нерухомий, а корму розбивало силою хвиль.
Но корабль попал на песчаную мель, нос его увяз и оказался недвижим, а корма разбивалась сильными волнами.
Воїни радили повбивати в’язнів, щоб ніхто не поплив і не втік.
Солдаты решили было убить узников, чтобы ни один не мог уплыть и скрыться,
Але сотник, бажаючи врятувати Павла, стримав їх від цього наміру й наказав тим, хто може плавати, першими стрибати й добиратися до берега,
но центурион, желая спасти жизнь Павлу, удержал их от этого. Он приказал тем, кто умел плавать, первыми прыгать с корабля и добираться до суши,