Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
New Living Translation
А коли ми врятувалися, то довідалися, що острів зветься Мальта.
Paul on the Island of Malta
Once we were safe on shore, we learned that we were on the island of Malta.
Once we were safe on shore, we learned that we were on the island of Malta.
Тубільці виявили нам надзвичайну людяність; запаливши вогонь, вони приймали нас усіх, тому що був дощ і холод.
The people of the island were very kind to us. It was cold and rainy, so they built a fire on the shore to welcome us.
Коли Павло назбирав купу хмизу й поклав на вогонь, то змія, виповзши через жар, учепилася в його руку.
As Paul gathered an armful of sticks and was laying them on the fire, a poisonous snake, driven out by the heat, bit him on the hand.
Як тубільці побачили, що змія звисає з його руки, то говорили один одному: Напевно, цей чоловік — убивця, оскільки йому, врятованому від моря, помста не дозволила жити!
The people of the island saw it hanging from his hand and said to each other, “A murderer, no doubt! Though he escaped the sea, justice will not permit him to live.”
А він струснув змію у вогонь, не зазнавши жодної шкоди.
But Paul shook off the snake into the fire and was unharmed.
Вони ж очікували, що він спухне або вмить упаде мертвий. Як того довго очікували і бачили, що нічого злого йому не стається, змінили думку й почали говорити, що він — бог.
The people waited for him to swell up or suddenly drop dead. But when they had waited a long time and saw that he wasn’t harmed, they changed their minds and decided he was a god.
Навколо того місця були володіння начальника острова на ім’я Публій, який, прийнявши нас, три дні щиро виявляв гостинність.
Near the shore where we landed was an estate belonging to Publius, the chief official of the island. He welcomed us and treated us kindly for three days.
І сталося, що батько Публія лежав хворий на гарячку і дизентерію; Павло, ввійшовши до нього і помолившись, поклав на нього руки й оздоровив його.
As it happened, Publius’s father was ill with fever and dysentery. Paul went in and prayed for him, and laying his hands on him, he healed him.
Коли ж це сталося, то й інші на острові, хто мав недуги, приходили й оздоровлялися.
Then all the other sick people on the island came and were healed.
І вони вшанували нас великими почестями, а як ми відпливали, давали нам усе, що було потрібно.
As a result we were showered with honors, and when the time came to sail, people supplied us with everything we would need for the trip.
А по трьох місяцях ми відпливли олександрійським кораблем зі знаком Діоскурів, що перезимував на острові.
Допливши до Сіракуз, ми пробули там три дні.
Відпливши звідти, прибули до Реґії. А як через день повіяв південний вітер, то наступного дня ми прибули до Путеол,
де знайшли братів, а вони вмовили нас пробути з ними сім днів. Таким чином, ми підійшли до Рима.
А звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч аж до форуму Апія і до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові й підбадьорився.
Коли ж ми прийшли в Рим, [сотник передав в’язнів воєводі], а Павлові дозволено було перебувати окремо зі своїм сторожем, воїном.
When we arrived in Rome, Paul was permitted to have his own private lodging, though he was guarded by a soldier.
І сталося, що через три дні Павло скликав знатних юдеїв. Коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-брати, хоч я нічого не зробив проти народу або батьківських звичаїв, мене передали з Єрусалима в’язнем у руки римлян,
Paul Preaches at Rome under Guard
Three days after Paul’s arrival, he called together the local Jewish leaders. He said to them, “Brothers, I was arrested in Jerusalem and handed over to the Roman government, even though I had done nothing against our people or the customs of our ancestors.
які, розсудивши мою справу, хотіли відпустити, бо жодної провини, вартої смерті, не було на мені.
The Romans tried me and wanted to release me, because they found no cause for the death sentence.
Та юдеї були проти, тому я змушений був покликатися на кесаря, — не для того, щоб народ мій у чомусь звинуватити.
But when the Jewish leaders protested the decision, I felt it necessary to appeal to Caesar, even though I had no desire to press charges against my own people.
Саме з цієї причини попросив, щоб вас побачити й порозмовляти, бо заради надії Ізраїля закований я в ці кайдани.
I asked you to come here today so we could get acquainted and so I could explain to you that I am bound with this chain because I believe that the hope of Israel — the Messiah — has already come.”
А вони відказали йому: Ми ні листа про тебе не одержали з Юдеї, і жоден із братів, прийшовши, не сповістив і не сказав чогось злого про тебе.
They replied, “We have had no letters from Judea or reports against you from anyone who has come here.
Хочемо від тебе почути, що думаєш, бо про цю секту відомо нам, що їй скрізь чинять опір.
But we want to hear what you believe, for the only thing we know about this movement is that it is denounced everywhere.”
У призначений день багато хто прийшов до нього в господу. Він від ранку аж до вечора говорив їм, засвідчуючи про Боже Царство, переконував їх про Ісуса із Закону Мойсея і пророків.
So a time was set, and on that day a large number of people came to Paul’s lodging. He explained and testified about the Kingdom of God and tried to persuade them about Jesus from the Scriptures. Using the law of Moses and the books of the prophets, he spoke to them from morning until evening.
Та деякі вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили.
Some were persuaded by the things he said, but others did not believe.
Коли ж не погодилися одні з одними та стали відходити, Павло промовив так: Добре сказав Дух Святий через пророка Ісаю до ваших батьків,
And after they had argued back and forth among themselves, they left with this final word from Paul: “The Holy Spirit was right when he said to your ancestors through Isaiah the prophet,
проголошуючи: Іди до цього народу і скажи: Слухом почуєте, та не зрозумієте; вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.
‘Go and say to this people:
When you hear what I say,
you will not understand.
When you see what I do,
you will not comprehend.
When you hear what I say,
you will not understand.
When you see what I do,
you will not comprehend.
Адже серце цього народу загрубіло, і вухами важко стали сприймати, і свої очі примружили, аби часом не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, — щоб Я оздоровив їх.
Тож нехай буде вам відомо, що це Боже спасіння послано до язичників, — і вони почують!
А він цілих два роки перебував на власному утриманні й приймав усіх, хто приходив до нього,