Переклад Турконяка

English Standard Version

Коли вони промовляли до народу, підійшли до них священики, начальник сторожі храму та садукеї [1] ,

Peter and John Before the Council

And as they were speaking to the people, the priests and the captain of the temple and the Sadducees came upon them,

2

обурені тим, що вони навчали народ, проповідували воскресіння з мертвих в Ісусі.

2

greatly annoyed because they were teaching the people and proclaiming in Jesus the resurrection from the dead.

3

Вони наклали на них руки і посадили у в’язницю до ранку, оскільки був уже вечір.

3

And they arrested them and put them in custody until the next day, for it was already evening.

4

Багато з тих, які чули слово, повірили; кількість таких людей сягала п’яти тисяч.

4

But many of those who had heard the word believed, and the number of the men came to about five thousand.

5

А наступного дня в Єрусалимі зібралися їхні начальники, старші й книжники [2];

5

On the next day their rulers and elders and scribes gathered together in Jerusalem,

6

і Анна — первосвященик, і Каяфа, і Іван, і Олександр, і всі інші, які були з первосвященицького роду;

6

with Annas the high priest and Caiaphas and John and Alexander, and all who were of the high-priestly family.

7

поставивши їх посередині, вони допитувалися: Якою силою чи яким ім’ям ви це зробили?

7

And when they had set them in the midst, they inquired, “By what power or by what name did you do this?”

8

Тоді Петро, сповнений Святим Духом, сказав їм: Начальники народу і старші [ізраїльські]!

8

Then Peter, filled with the Holy Spirit, said to them, “Rulers of the people and elders,

9

Якщо нас нині допитують про добрий учинок хворій людині, як вона одужала,

9

if we are being examined today concerning a good deed done to a crippled man, by what means this man has been healed,

10

то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: Ім’ям Ісуса Христа, Назарянина, Якого ви розіп’яли. Його Бог воскресив із мертвих; це Він зцілив того, хто стоїть перед вами.

10

let it be known to all of you and to all the people of Israel that by the name of Jesus Christ of Nazareth, whom you crucified, whom God raised from the dead — by him this man is standing before you well.

11

Він є камінь, знехтуваний вами, будівничими, — камінь, що став наріжним.

11

This Jesusa is the stone that was rejected by you, the builders, which has become the cornerstone.b

12

І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!

12

And there is salvation in no one else, for there is no other name under heaven given among menc by which we must be saved.”

13

Помітивши відвагу Петра й Івана і дізнавшись, що це люди невчені й прості, вони дивувалися, бо знали їх, що були з Ісусом.

13

Now when they saw the boldness of Peter and John, and perceived that they were uneducated, common men, they were astonished. And they recognized that they had been with Jesus.

14

І дивлячись на оздоровленого чоловіка, який стояв з ними, вони нічого не могли сказати проти.

14

But seeing the man who was healed standing beside them, they had nothing to say in opposition.

15

Наказавши їм вийти із синедріону [3] , вони радилися між собою,

15

But when they had commanded them to leave the council, they conferred with one another,

16

кажучи: Що нам робити з цими людьми? Адже через них зроблено явне чудо, яке відоме всім, хто живе в Єрусалимі, — і не можемо того заперечувати.

16

saying, “What shall we do with these men? For that a notable sign has been performed through them is evident to all the inhabitants of Jerusalem, and we cannot deny it.

17

Але щоби більше не поширювалося між народом, заборонімо їм [під загрозою], щоби далі нікому з людей не говорили про це Ім’я!

17

But in order that it may spread no further among the people, let us warn them to speak no more to anyone in this name.”

18

І, покликавши їх, наказали зовсім не говорити і не навчати в Ім’я Ісуса.

18

So they called them and charged them not to speak or teach at all in the name of Jesus.

19

А Петро та Іван у відповідь сказали їм: Розсудіть, чи справедливо перед Богом більше слухати вас, аніж Бога?

19

But Peter and John answered them, “Whether it is right in the sight of God to listen to you rather than to God, you must judge,

20

Адже ми не можемо не розповідати про те, що бачили і чули!

20

for we cannot but speak of what we have seen and heard.”

21

Вони ж, погрозивши, відпустили їх, нічого не знаходячи, щоби покарати їх, — через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.

21

And when they had further threatened them, they let them go, finding no way to punish them, because of the people, for all were praising God for what had happened.

22

А чоловік, з яким сталося це чудо зцілення, мав понад сорок років.

22

For the man on whom this sign of healing was performed was more than forty years old.

23

Коли їх відпустили, вони прийшли до своїх і переказали те, що їм говорили первосвященики і старші.

23

The Believers Pray for Boldness

When they were released, they went to their friends and reported what the chief priests and the elders had said to them.

24

Ті, коли почули, однодушно піднесли голос до Бога й сказали: Владико [Боже], Ти, Котрий створив небо і землю, море й усе, що в них!

24

And when they heard it, they lifted their voices together to God and said, “Sovereign Lord, who made the heaven and the earth and the sea and everything in them,

25

Який Святим Духом устами нашого батька, Твого слуги Давида, сказав: Чому розбушувалися люди, і народи задумали марноту?

25

who through the mouth of our father David, your servant,d said by the Holy Spirit,
“‘Why did the Gentiles rage,
and the peoples plot in vain?

26

Зійшлися земні царі, зібралися правителі разом проти Господа та проти Його Христа!

26

The kings of the earth set themselves,
and the rulers were gathered together,
against the Lord and against his Anointed’e —

27

Адже справді в цьому місті зібралися проти святого Слуги Твого Ісуса, Якого Ти помазав, — Ірод і Понтій Пилат із язичниками та людьми Ізраїлю,

27

for truly in this city there were gathered together against your holy servant Jesus, whom you anointed, both Herod and Pontius Pilate, along with the Gentiles and the peoples of Israel,

28

аби здійснити те, що наперед призначила Твоя рука і Твоя воля, щоб воно сталося.

28

to do whatever your hand and your plan had predestined to take place.

29

Тепер же, Господи, поглянь на їхні погрози і дай Своїм рабам з усією сміливістю говорити Твоє слово.

29

And now, Lord, look upon their threats and grant to your servants to continue to speak your word with all boldness,

30

Коли простягнеш Свою руку для оздоровлення, ознак і чудес, щоби збувалися вони святим Ім’ям Твого слуги Ісуса!

30

while you stretch out your hand to heal, and signs and wonders are performed through the name of your holy servant Jesus.”

31

І як вони помолилися, затряслося те місце, де вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом і сміливо почали говорити Боже Слово.

31

And when they had prayed, the place in which they were gathered together was shaken, and they were all filled with the Holy Spirit and continued to speak the word of God with boldness.

32

Усі ті, які повірили, мали одне серце і душу; і ніхто нічого зі свого майна не називав власним, бо все було в них спільне.

32

They Had Everything in Common

Now the full number of those who believed were of one heart and soul, and no one said that any of the things that belonged to him was his own, but they had everything in common.

33

Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на них усіх.

33

And with great power the apostles were giving their testimony to the resurrection of the Lord Jesus, and great grace was upon them all.

34

Не було між ними жодного нужденного. Бо ті, хто мав поле або дім, продавали їх та приносили кошти від проданого

34

There was not a needy person among them, for as many as were owners of lands or houses sold them and brought the proceeds of what was sold

35

і клали біля ніг апостолів, а кожному давалося те, чого хто потребував.

35

and laid it at the apostles’ feet, and it was distributed to each as any had need.

36

Так Йосиф, прозваний апостолами Варнавою, — що в перекладі означає «син потіхи», — левіт, родом з Кіпру,

36

Thus Joseph, who was also called by the apostles Barnabas (which means son of encouragement), a Levite, a native of Cyprus,

37

мав поле; він продав його, приніс гроші й поклав біля ніг апостолів.

37

sold a field that belonged to him and brought the money and laid it at the apostles’ feet.

Паралельне читання

Переклад Турконяка

English Standard Version

Дії 4

Acts 4