Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Повернувши назад, ми вирушили до пустелі, у напрямку до Червоного моря, як Господь мені й сказав. І ми кружляли навколо гори Сиїр багато часу.
І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружля́ли ми навколо гори́ Сеїр багато днів.
Досить вам кружляти навколо цієї гори. Повертайте на північ.
„До́сить вам кружля́ти навколо цієї гори́, — оберніться на північ!
Звели народові, кажучи: Ось ви перетинаєте кордони своїх братів, синів Ісава, які живуть у Сиїрі. Вони боятимуться вас і дуже остерігатимуться.
А наро́дові наказуй, говорячи: Ви перехо́дите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!
Не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам їхньої землі навіть на стопу ноги, — адже Я дав гору Сиїр у володіння Ісавові.
Не дражні́ть їх, бо Я не дам вам з їхнього кра́ю місця ані на стопу́ ноги, бо го́ру Сеїр Я дав Ісавові, як спа́дщину.
Їжу будете в них купувати — і будете їсти; і воду будете в них брати мірою за гроші — і будете пити.
Їжу купите від них за срібло — і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло — і будете пити.
Адже Господь, наш Бог, поблагословив тебе в кожному ділі твоїх рук. Задумайся, як ти пройшов цю велику й страшну пустелю. Ось уже сорок років ГОСПОДЬ, твій Бог, з тобою, — і ти ні в чому не мав недостатку.
Бо Господь, Бог твій, поблагослови́в тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу́ твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, — не відчув ти недостачі ні в чо́му“.
Тож ми пройшли попри наших братів, синів Ісава, що живуть у Сиїрі, попри дорогу до Арави від Елона і від Гасіон-Ґавера, і, повернувши, пройшли попри дорогу до моавської пустелі.
І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги сте́пу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й перейшли дорогою моавської пустині.
Тоді Господь сказав мені: Не ворогуйте з моавійцями і не виступайте проти них з війною, бо Я не дам вам у володіння їхньої землі, — адже Я дав Сиїр у володіння синам Лота.
І сказав Господь мені: „Не ворогу́й з Моавом, і не драту́й їх війною, бо Я не дам тобі з його кра́ю спа́дщини, — бо Лотовим синам дав Я Ар на спа́док“.
(Раніше на ній жили оммінці — великий, численний і сильний народ, такий як енакімці.
Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні.
Вони також вважатимуться рафаїнцями, як і енакімці, та моавійці називають їх оммінцями.
Рефаями вважалися й вони, як ве́летні, а моавітяни кличуть їх: еми.
У Сиїрі також раніше жили хорейці; та сини Ісава вигубили їх, стерли їх перед своїм обличчям і поселилися на їхньому місці — так, як учинив Ізраїль із землею, яку дав йому ГОСПОДЬ у його володіння).
А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осіли замість них, як зробив Ізраїль кра́єві спа́дку свого, що дав їм Господь.
Тож тепер ви встаньте, руште та перейдіть через долину Заред. І ми перейшли через долину Заред.
„Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред“. І перейшли ми поті́к Зеред.
А часу, що ми подорожували з Кадис-Варни, аж поки перейшли через долину Заред, було тридцять вісім років, — доки не вимерло все покоління чоловіків-воїнів у таборі, як Господь і поклявся їм.
А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли поті́к Зеред, — тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військо́вих із табо́ру, як Господь присягнув був їм.
Та й Божа рука була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж поки вони не вигинули.
Також і Господня рука була на них, щоб вигубити їх із табо́ру аж до решти.
І сталося, — коли загинули всі чоловіки-воїни, вимираючи з-посеред народу,
І сталося, коли вигинули всі військо́ві і вимерли з-посеред наро́ду,
і ви наблизитесь до синів Аммана. Не ворогуйте з ними, не виступайте проти них з війною, бо Я не дам тобі у володіння землі синів Аммана, — адже Я дав її у володіння синам Лота.
І при́йдеш близько до Аммонових синів, — не нена́видь їх і не драту́й їх, бо не дам тобі спа́дку з кра́ю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спа́дщину“.
(Вона вважатиметься землею рафаїнців, адже і на ній раніше жили рафаїнці; амманійці ж називають їх зомзоммінцями.
За край рефаїв вважався також він, — рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммоні́тяни кликали їх: замзуми,
Це великий, численний і дуже сильний народ, такий як енакімці. Та Господь вигубив їх перед обличчям амманійців, і ті захопили їх та поселилися на їхньому місці,
наро́д великий, і числе́нний, і високий, як ве́летні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них,
так само, як вони вчинили синам Ісава, які живуть у Сиїрі, таким чином, як вигубили перед їхнім обличчям хорейців і захопили їх, поселилися на їхньому місці й живуть аж до цього дня.
як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, — і вигнали їх, і осіли замість них, і сидя́ть аж до сьогодні.
Також евейці, які живуть в Асероті аж до Ґази, та кападокійці, які вийшли з Кападокії, вигубили їх і поселилися на їхньому місці).
А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них.
Тож тепер ви встаньте, рушайте та перейдіть через долину Арнон. Ось Я видав у твої руки аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай захоплювати її, — виступай проти нього з війною.
„Уставайте, рушайте, та й перейдіть поті́к Арнон! Ось — Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амореянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.
Із цього дня починай наводити страх і трепет перед собою на обличчя всіх народів, що під небом, які, почувши твоє ім’я, затривожаться та затремтять перед твоїм обличчям.
Того дня Я зачну́ наво́дити страх та жах перед тобою на наро́ди під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтя́ть, і жахнуться перед тобою“.
Тож я послав послів з пустелі Кедамот до Сеона, есевонського царя, з мирними словами, кажучи:
І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи:
Дозволь мені перейти через твою землю; я проходитиму по дорозі, не звертатиму ні праворуч, ні ліворуч.
„Нехай же я перейду́ в твоїм кра́ї в дорозі, — я піду́ дорогою, не збочу ні право́руч, ні ліво́руч.
Їжу продаватимеш мені за гроші, — і я їстиму, і воду продаватимеш мені за гроші, — і я питиму. Дозволь мені тільки перейти ногами,
їжу за срібло продаси мені, — і я їстиму, і воду даси мені за срібло, — і я питиму. Нехай тільки перейду́ я ногами,
як це мені вчинили сини Ісава, які живуть у Сиїрі, та моавійці, які живуть в Ароірі, — аж доки я не переправлюся через Йордан до землі, яку Господь, наш Бог, дає нам.
як зробили мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять у в Арі, аж перейду́ я Йорда́н до того кра́ю, що його нам дає Господь, Бог наш“.
Та Сеон, есевонський цар, не хотів, щоб ми перейшли через його землю, бо Господь, наш Бог, учинив його дух непоступливим і його серце вчинив упертим, щоб він був виданий у твої руки, як це і є цього дня.
Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсто́чив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це ви́дко.
Тоді Господь сказав мені: Ось Я почав видавати перед твоїм обличчям аморейця Сеона, есевонського царя, та його землю. Починай брати у володіння його землю.
І сказав Господь мені: „Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодіва́ти, щоб успадкува́ти його край.“
І Сеон вийшов нам назустріч, — він та весь його народ, — на війну до Яси.
І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу.
Та Господь, наш Бог, видав його перед нашим обличчям, і ми побили його, його синів та весь його народ.
І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.
Того часу ми захопили всі міста і вигубили по черзі кожне місто, — і їхніх жінок, і їхніх дітей, — не залишили живим нікого.
І того ча́су ми здобули́ всі його міста, і зробили закляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми.
Ми забрали тільки худобу та взяли здобич із міст.
Тільки худобу забрали ми собі на здо́бич, та захо́плене в містах, що ми їх здобули́.
Від Ароера, що на березі потоку Арнон, та міста, що в долині, і аж до гори Ґалааду не було міста, яке вбереглося б від нас; усіх їх Господь, наш Бог, видав у наші руки.
Від Ароеру, що на березі арнонського пото́ку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, — усе віддав нам Господь, Бог наш.
Лише до землі синів Аммона, до всього, що прилягає до потоку Явок та до міст, що в гірській місцевості, ми не наближалися, як Господь, наш Бог, наказав нам.
Тільки до кра́ю Аммонових синів не набли́зився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш.