Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Слухай, небо, я промовлятиму, і нехай земля почує слова з моїх уст.
„Слухай, небо, а я говори́тиму, і хай почує земля мову уст моїх!
Нехай моє прорікання очікується, немов дощ, нехай мої слова зійдуть, немов роса, нехай проллються, мов ливень на городину, і нехай упадуть, мов сніг на траву.
Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса́, моя мова, як кра́плі дощу на траву, та як зли́ва на зелень.
Адже я прикликав Господнє Ім’я, — віддайте ж славу нашому Богу!
Як буду я кли́кати Йме́ння Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!
Божі діла бездоганні, і всі Його дороги — справедливі присуди. Бог вірний, у Ньому немає несправедливості, Господь справедливий і святий!
Він Скеля, а діло Його доскона́ле, всі бо дороги Його справедливі, — Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедли́вий і праведний Він.
Згрішили не Його порочні діти, — лукавий і розбещений рід!
Зіпсу́лись вони, — не Його то сини́, покоління невірне й покру́чене.
Це так ви оддячуєте Господу, безумний, нерозумний народе? Хіба це не Він, твій Батько, придбав тебе, сформував тебе і створив тебе?
Чи тим віддасте́ Господе́ві, наро́де нікче́мний й немудрий? Чи ж не Він — Ба́тько твій, твій Творе́ць? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.
Згадайте дні давнини, осмисліть роки минулих поколінь. Запитай у свого батька, і він розповість тобі, запитай у своїх старців, і вони скажуть тобі.
Пам'ятай про дні давні, розважайте про ро́ки усіх поколі́нь, — запитай свого ба́тька, і покаже тобі твоїх тих старши́х, а вони тобі скажуть.
Коли Всевишній розподіляв народи, коли розсіював синів Адама, Він встановив границі народів відповідно до кількості Божих синів;
Як Всевишній наро́дам спа́док давав, коли Він розділяв синів лю́дських, Він поставив границі наро́дам за числом Ізраїлевих синів.
і Його народ, Яків, став Господньою часткою, Ізраїль — наділом Його спадщини.
Бо частка Господня — наро́д Його, Яків — відмі́ряний у́діл спа́дщини Його.
Він підтримував його в пустинній землі в спекотній спразі, у безводді, охороняв його, виховував його й оберігав його, немов зіницю ока.
Знайшов Він його на пустинній землі та в степу́ завива́ння пусте́льних гієн, та й його оточи́в, уважав Він за ним, зберіга́в Він його, як зіни́цю оту́ свого ока.
Як орел, пильнуючи над своїм гніздом, томився над своїми пташенятами; розпростерши свої крила, взяв їх і поніс їх вгору на своїй спині, —
Як гніздо́ своє будить орел, як ширя́є він понад своїми маля́тами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на раме́ні крилатім своїм, —
так єдиний Господь водив їх, і з ними не було чужого бога.
так Господь Сам прова́див його, а бога чужого при нім не було́.
Він вивів їх на неприступні висоти землі, годував їх плодами полів; вони харчувалися медом зі скелі й олією з твердої скелі,
Він його садови́в на висо́тах землі, і він їв польові́ врожа́ї, Він медом із скелі його годува́в, і оливою з ске́льного кре́меня,
маслом корів та молоком овець із жиром ягнят та баранів, телят та козенят, з жиром нирок пшениці, й пили вино, кров винограду.
маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібно́ї, ра́зом із лоєм ягнят та бара́нів з Баша́ну й козлів, ра́зом з такою пшеницею, як лій на нирка́х, і кров виноградної я́годи пив ти вином.
Поїв Яків і наситився, й улюбленець забрикав. Він розжирів, потовстів, погладшав… — і покинув Бога, Який його створив, відступив від Бога, свого Спасителя.
I потовстів Єшуру́н та й брика́тися став. І ти потовсті́в, погрубів, став гладки́й. І покинув він Бога, що його створи́в, і Ске́лю спасі́ння свого злегкова́жив.
Вони роздратували Мене чужими богами, їхніми гидотами завдали Мені гіркоти.
Чужими богами Його роздражни́ли, Його розгніви́ли своїми гидо́тами.
Приносили жертви бісам, а не Богові, — богам, яких не знали; нові, недавні боги з’явилися у них, яких не відали їхні батьки.
Вони де́монам жертви складали, не Богу, складали бога́м, що не відали їх, нови́м, що недавно прийшли, — не лякалися їх батьки ваші!
А Бога, Який тебе породив, ти покинув і забув Бога, Який тебе годував.
Забуваєш ти Ске́лю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.
Господь побачив це й запалився ревністю, розлютився через злість Своїх синів і дочок;
I побачив Госпо́дь, та й знена́видів їх, через гнів на синів Своїх і на дочо́к Своїх,
Він сказав: Відверну від них Своє обличчя і покажу, що з ними станеться вкінці, бо це зіпсутий рід, сини, в яких немає вірності.
та й сказав: „Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кіне́ць, бо вони покоління розбе́щене, діти, що в них нема віри.
Вони пробудили в Мені ревнощі не богом, — викликали в Мене обурення своїми ідолами. Тож і Я пробуджу в них ревнощі не народом, — народом нерозумним викличу в них обурення!
Роздражни́ли Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгніви́ли своїми марно́тами, тому роздражню́ Я їх тим, хто не наро́д, — нерозумним наро́дом розгніваю їх.
Бо вогонь запалав із Мого гніву, і він палитиме аж до аду внизу, спопелить землю та її плоди, спалить основи гір.
Бо був загорівся огонь Мого гні́ву, і пали́вся він аж до шео́лу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підва́лини гір.
Я нагромаджу на них нещастя і витрачу на них Свої стріли.
Я на них нагрома́джу нещастя, зуживу́ Свої стріли на них.
Вони будуть виморені голодом і пожиранням птахами, їх уразить невиліковний стовбняк. Я нашлю на них зуби звірів з отрутою змій, що плазують по землі.
Будуть ви́снажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та зара́зою лютою, і зу́ба звіри́ни нашлю́ Я на них, з отрутою плазуні́в по землі.
Знадвору їх позбавлятиме дітей меч, а з потайних кімнат нападатиме страх. Юнак із дівчиною, грудне немовля з тим, хто став старцем…
Надворі́ забива́тиме меч, а в кімна́тах — страхі́ття, як юнака́, так і ді́вчину, грудне́ немовля́ з чоловіком поси́вілим.
Я сказав би: Розсію їх, зітру в людей пам’ять про них! —
Я сказав: Повигу́блюю їх, відірву́ від людей їхню пам'ять,
якщо б не остерігався озлоблення ворогів, — щоб вони не жили довгочасно, — щоб супротивники не скористалися цим проти Мене і не сказали: Це наша піднесена рука, а не Господь здійснив це все.
та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб проти́вники їх не згорди́лися, щоб вони не сказали: Підне́слася наша рука, і не Господь учинив усе це.
Адже це народ, який втратив глузд, і немає в них розуміння.
Бо вони — люд безрадний, і нема в них розумува́ння.
Досі вони не мали здорового глузду, щоби збагнути це. Тож нехай приймуть це на майбутній час!
Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були́ про кінець свій.
Як може одна людина гнати тисячу чи двоє — відтіснити десятки тисяч, якщо це не Бог продав їх і не Господь видав їх?
Як може один гнати тисячу, а два — проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала́ їхня Скеля, і Господь видав їх?
Адже їхні боги не такі, як наш Бог, наші вороги ж безумні!
Не така бо їх скеля, як наша та Ске́ля, хай су́дять самі вороги.
Адже їхній виноград — із содомського винограду, і їхня лоза — з Гоморри; їхнє гроно — гроно жовчі, гроно гіркоти в них.
Бо їх виноград — з винограду содо́мського та з піль тих гомо́рських, винні ягоди їхні — отру́йні то я́годи, вони гро́на гірко́ти для них.
Їхнє вино — зміїна отрута, невиліковна гадюча отрута.
вино їхнє — зміїна отру́та і гадю́ча поги́бельна їдь!
Хіба це не зібране в Мене й не запечатане в Моїх скарбницях?
Чи за́мкнене в Мене не це, у скарбни́цях Моїх запеча́тане?
У день помсти Я відплачу, в час, коли спіткнеться їхня нога, бо день їхньої погибелі близько, і надходить те, що приготовлене для вас.
Моя пі́мста й відпла́та на час, коли їхня нога́ посковзне́ться, бо близьки́й день поги́белі їх, поспішає майбутнє для них.
Адже Господь судитиме Свій народ і буде утішений за Своїх рабів. Адже Він побачив їх ослабленими, знеможеними в час ворожого нападу й обезсиленими.
Бо розсудить Господь Свій наро́д, і змилосе́рдиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабі́ла, і нема ні невільного, ані вільного.
І Господь сказав: Де їхні боги, на яких вони покладалися,
І Він скаже тоді: Де їх бо́ги, де скеля, що в ній поховались вони,
чиїх жертвоприношень жир ви їли і чиїх жертв виливань вино ви пили? Нехай устануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас оборонцями.
що їли вони лій кривавих їх же́ртов, пили вино же́ртов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.
Подивіться, подивіться, що Я є, й окрім Мене немає бога. Я позбавляю життя й оживляю, Я вражаю й виліковую, і не існує нікого, хто б визволив із Моїх рук.
Побачте тепер, що Я — Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й ожи́влюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.
Бо Я піднесу до неба Свою руку, поклянуся Своєю правицею і скажу: Я живу вічно!
Бо до неба підно́шу Я руку Свою та й кажу́: Я навіки Живий!
Я нагострю, як блискавку, Свій меч, і Моя рука візьметься за суд, Я звершу помсту над ворогами та відплачу тим, хто Мене ненавидить.
Поправді кажу вам: Я ві́стря Свого меча нагострю́, і рука Моя схо́питься суду, тоді відімщу́ Я Своїм ворогам, і Своїм ненави́сникам Я відплачу́.
Упою Мої стріли кров’ю, а Мій меч насититься тілами, — кров’ю поранених та полонених, головами ворожих начальників.
Я стріли Свої понапо́юю кров'ю, — а Мій меч поїда́тиме м'ясо, кров'ю забитого й бра́нця, головами кучма́тими ворога.
Веселіться разом з Ним, небеса, і нехай Йому поклоняться всі Божі сини! Веселіться з Його народом, язичники, й кріпіться в Ньому, усі Божі ангели, бо Він помститься за кров Своїх синів, відомстить і звершить помсту над ворогами, і відплатить тим, хто Його ненавидить; Господь очистить землю Свого народу!
Радійте, погани, з наро́дом Його, бо Він відімсти́ться за кров Своїх всіх рабів, і пі́мсту поверне Своїм ворогам, і ви́купить землю Свою, Свій наро́д“.
Того дня Мойсей записав цю пісню і навчив її ізраїльських синів. Мойсей увійшов і виголосив усі слова цього закону так, щоб чув народ, — він та Ісус, син Навина.
І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова́ цієї пісні до ушей наро́ду, він та Ісус, син Нави́нів.
Коли Мойсей закінчив промовляти до всього Ізраїлю,
А коли Мойсей скінчи́в промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,
він сказав їм: Візьміть до серця всі ці слова, які я сьогодні беру на свідчення проти вас, і які ви повинні заповісти своїм синам, щоб вони дотримувалися всіх слів цього закону і виконували їх.
то сказав він до них: „Приложіть свої серця́ до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова́ цього Зако́ну.
Адже це не є для вас якесь порожнє слово, — це ж ваше життя! Завдяки цьому слову ви довго житимете на землі, до якої переправляєтеся через Йордан, щоб заволодіти нею.
Бо це для вас не слово порожнє, — воно життя ваше, і цим словом ви продо́вжите дні на цій землі, куди ви перехо́дите Йордан, щоб посісти її“.
Того дня Господь промовив до Мойсея, кажучи:
І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:
Піднімись на ось цю гору Аварім, на гору Навав, що в Моавській землі, напроти Єрихона, і подивись на Ханаанську землю, яку Я даю ізраїльським синам у власність.
„Вийди на ту го́ру Аварім, на гору Нево́, що в моавському кра́ї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.
І ти помреш на горі, на яку піднімешся, і приєднаєшся до свого народу, як помер на горі Ор твій брат Аарон і приєднався до свого народу,
І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Ааро́н на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,
за те, що ви не послухалися Мого слова серед ізраїльських синів біля води Суперечки в Кадисі, у пустелі Сін, — за те, що ви не святили Мене серед ізраїльських синів.
за те, що ви спроневі́рилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізра́їлевих синів.