Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (1 Івана 5) | (Римлян 2) →

Переклад Турконяка

Переклад Хоменка

  • Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний для Божого Євангелія, [1]
  • Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,
  • яке Він заздалегідь пообіцяв через Своїх пророків у Святих Писаннях,
  • яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях
  • про Свого Сина, Який тілом був нащадком Давида
  • про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,
  • і настановлений Сином Божим у силі, за Духом Святості, через воскресіння з мертвих — про Ісуса Христа, Господа нашого,
  • установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, — про Ісуса Христа, Господа нашого,
  • через Якого ми прийняли благодать і апостольство, щоби через Його Ім’я були послушні вірі всі народи,
  • через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,
  • між якими і ви, покликані Ісуса Христа, —
  • між якими й ви — покликані Ісуса Христа;
  • усім, хто в Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать і мир вам від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа!
  • усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.
  • Насамперед дякую моєму Богові через Ісуса Христа за всіх вас, що ваша віра звіщається в усьому світі.
  • Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.
  • І свідком мені є Бог, Якому служу своїм духом у Євангелії Його Сина, що завжди про вас пам’ятаю,
  • Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас
  • постійно прошу у своїх молитвах, щоб колись вдалося, з Божої волі, відвідати вас.
  • і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;
  • Прагну побачити вас, щоби передати вам якийсь духовний дар для вашого зміцнення;
  • бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,
  • тобто разом з вами втішитися спільною вірою — вашою і моєю.
  • тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.
  • Не хочу, брати, щоб ви не знали того, як часто я бажав, аби мати якийсь плід і серед вас, як і серед інших язичників, прийти до вас, але все щось перешкоджало — аж до сьогодні.
  • Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, — та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, — щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.
  • Я боржник перед греками і варварами, мудрими і немудрими;
  • Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:
  • тому, щодо мене, то я готовий і вам, які в Римі, звістити Євангеліє.
  • тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.
  • Адже я не соромлюся Радісної Звістки [Христа], тому що вона — Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше — юдеєві, а тоді — грекові.
  • Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, —
  • Адже праведність Божа відкривається в ній з віри у віру, як написано: А праведний вірою житиме.
  • справедливість бо Божа об'являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»
  • Оскільки гнів Божий з’являється з неба на всяку безбожність і неправедність людей, які правду стримують неправедністю;
  • Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;
  • адже те, що можна знати про Бога, відоме їм, тому що Бог їм відкрив.
  • тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив;
  • Тож Його невидиме — Його вічна сила і Божественність — від створення світу через творіння стає зрозумілим. Так що немає їм виправдання.
  • невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.
  • Адже пізнавши Бога, вони не прославили Його як Бога, не подякували Йому. Але їхні думки стали нікчемними, а нерозумні їхні серця — оповиті темрявою.
  • Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.
  • Називаючи себе мудрими, вони стали нерозумними,
  • Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними
  • і славу нетлінного Бога вони замінили подобою тлінної людини, птахів, чотириногих і плазунів.
  • і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.
  • Тому Бог через пожадання їхніх сердець віддав їх нечистоті, щоб вони самі між собою безчестили свої тіла.
  • Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.
  • Вони замінили Божу істину на неправду, поклонялися і служили творінню більше, ніж Творцеві, Який є благословенний навіки! Амінь [2].
  • Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.
  • Тому Бог віддав їх ганебним пристрастям: їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне;
  • За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;
  • так само й чоловіки, залишивши природне єднання з жінкою, розпалилися своєю пристрастю один до одного; чоловіки із чоловіками роблять ганьбу і самі в собі пожинають належну відплату за свій блуд.
  • так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.
  • Оскільки вони вважали за непотрібне пізнати Бога, то видав їх Бог їхньому перекрученому розумові, щоби чинили те, чого не личить.
  • І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:
  • Вони сповнені всякої неправди, лукавства, зажерливості, злоби; повні заздрості, вбивства, суперечок, підступу, поганих звичок, пліткарства;
  • вони — сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;
  • вони наклепники, богоненависники, напасники, зухвалі, горді, хвалькуваті, винахідники зла, непокірні батькам,
  • вони — обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,
  • нерозумні, зрадливі, безсердечні, [непримиренні], немилосердні.
  • нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.
  • Вони, знаючи про суд Божий, що ті, хто таке коїть, варті смерті, не тільки продовжують це робити, але й схвалюють інших, які таке чинять.
  • Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.

  • ← (1 Івана 5) | (Римлян 2) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025