Переклад Турконяка

Переклад Куліша та Пулюя

Отже, я запитую: Хіба відкинув Бог Свій народ? Зовсім ні! Адже і я ізраїльтянин — з нащадків Авраама, з Веніаминового племені.

1

Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.

2

Не відкинув Бог Свого народу, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, коли він скаржиться Богові на Ізраїль:

2

Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:

3

Господи, повбивали Твоїх пророків, порозбивали Твої жертовники, а я залишився сам; шукають і моєї душі!

3

Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.

4

І що ж каже йому Бог у відповідь? Я залишив Собі сім тисяч чоловіків, які не схилились на коліна перед Ваалом.

4

Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.

5

Так само і тепер, за вибором благодаті, залишився останок.

5

Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.

6

Якщо ж за благодаттю, то не за ділами, бо тоді благодать вже не була б благодаттю. [А коли за ділами, то це вже не благодать, бо тоді діло вже не є ділом].

6

Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом.

7

І що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, але одержали вибрані; інші ж стали закам’янілими,

7

Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,

8

як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: щоб очі не бачили і вуха щоб не чули, — аж до нинішнього дня.

8

(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.

9

Давид каже: Нехай стане їхня їжа сильцем, пасткою і спокусою — на відплату їм!

9

І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.

10

Хай їхні очі стануть темними, щоб не бачили, нехай їхня спина завжди буде зігнута!

10

Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.

11

Отже, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але через їхнє падіння прийде спасіння язичникам, щоб їх самих спонукати до ревнощів.

11

Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.

12

Якщо ж їхнє падіння є багатством для світу, а їхня втрата є багатством для язичників, то наскільки більшою була б їхня повнота!

12

Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?

13

Кажу вам, язичникам: Оскільки я є апостол для язичників, то прославляю моє служіння;

13

Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,

14

може, цим я викличу ревність своїх рідних за тілом і спасу декого з них.

14

чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.

15

Бо коли їхнє відкинення є примиренням світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?

15

Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?

16

Якщо перший сніп святий, то й тісто святе; і якщо корінь святий, то й гілля святе.

16

Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.

17

Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливкового дерева,

17

Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,

18

то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам’ятай, що не ти корінь носиш, а корінь носить тебе.

18

то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.

19

Скажеш: Галузки відламано, щоб я прищепився.

19

Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.

20

Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся.

20

Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.

21

Бо коли Бог не пощадив природних галузок, то Він і тебе не пощадить.

21

Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.

22

Отже, поглянь на Божу милість і суворість: на тих, які відпали, — суворість, а на тебе — Божу милість, якщо будеш залишатися в милості; якщо ж ні, то будеш відрубаний.

22

Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.

23

Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, адже Бог має силу їх знову прищепити.

23

І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх.

24

Тому що коли ти, відтятий від дикої за своєю природою оливки, був проти природи прищеплений до доброї оливки, — то наскільки легше будуть прищеплені до своєї ж оливки вони, природні?

24

Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.

25

Адже не хочу, брати, щоб ви не знали цієї таємниці, аби не були високої думки про себе: Ізраїль залишатиметься частково запеклим, доки не ввійде повнота язичників.

25

Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.

26

Таким чином, весь Ізраїль спасеться, як написано: Визволитель прийде із Сіону, Він відверне безбожність від Якова.

26

І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;

27

Ось їм від Мене Завіт, коли усуну їхні гріхи!

27

і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.

28

Тож згідно з Євангелієм вони — вороги задля вас, а згідно з обранням — улюблені задля батьків.

28

По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.