Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Отже, я запитую: Хіба відкинув Бог Свій народ? Зовсім ні! Адже і я ізраїльтянин — з нащадків Авраама, з Веніаминового племені.
Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
Не відкинув Бог Свого народу, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, коли він скаржиться Богові на Ізраїль:
Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
Господи, повбивали Твоїх пророків, порозбивали Твої жертовники, а я залишився сам; шукають і моєї душі!
„Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
І що ж каже йому Бог у відповідь? Я залишив Собі сім тисяч чоловіків, які не схилились на коліна перед Ваалом.
Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
Так само і тепер, за вибором благодаті, залишився останок.
Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
Якщо ж за благодаттю, то не за ділами, бо тоді благодать вже не була б благодаттю. [А коли за ділами, то це вже не благодать, бо тоді діло вже не є ділом].
А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
І що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, але одержали вибрані; інші ж стали закам’янілими,
Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: щоб очі не бачили і вуха щоб не чули, — аж до нинішнього дня.
як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
Давид каже: Нехай стане їхня їжа сильцем, пасткою і спокусою — на відплату їм!
А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
Хай їхні очі стануть темними, щоб не бачили, нехай їхня спина завжди буде зігнута!
нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
Отже, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але через їхнє падіння прийде спасіння язичникам, щоб їх самих спонукати до ревнощів.
Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
Якщо ж їхнє падіння є багатством для світу, а їхня втрата є багатством для язичників, то наскільки більшою була б їхня повнота!
А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
Кажу вам, язичникам: Оскільки я є апостол для язичників, то прославляю моє служіння;
Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
може, цим я викличу ревність своїх рідних за тілом і спасу декого з них.
може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
Бо коли їхнє відкинення є примиренням світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?
Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
Якщо перший сніп святий, то й тісто святе; і якщо корінь святий, то й гілля святе.
А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливкового дерева,
Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам’ятай, що не ти корінь носиш, а корінь носить тебе.
то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
Скажеш: Галузки відламано, щоб я прищепився.
Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся.
Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
Бо коли Бог не пощадив природних галузок, то Він і тебе не пощадить.
Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
Отже, поглянь на Божу милість і суворість: на тих, які відпали, — суворість, а на тебе — Божу милість, якщо будеш залишатися в милості; якщо ж ні, то будеш відрубаний.
Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, адже Бог має силу їх знову прищепити.
Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
Тому що коли ти, відтятий від дикої за своєю природою оливки, був проти природи прищеплений до доброї оливки, — то наскільки легше будуть прищеплені до своєї ж оливки вони, природні?
Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
Адже не хочу, брати, щоб ви не знали цієї таємниці, аби не були високої думки про себе: Ізраїль залишатиметься частково запеклим, доки не ввійде повнота язичників.
Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
Таким чином, весь Ізраїль спасеться, як написано: Визволитель прийде із Сіону, Він відверне безбожність від Якова.
і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
Ось їм від Мене Завіт, коли усуну їхні гріхи!
і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
Тож згідно з Євангелієм вони — вороги задля вас, а згідно з обранням — улюблені задля батьків.
Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
Бо як ви колись не корилися Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
так і вони нині не покорилися задля милосердя над вами, щоб тепер і вони самі були помилувані.
так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
Тож Бог замкнув усіх у непокорі, щоб усіх помилувати.
Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх.
О, глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбагненні Його суди і недослідимі Його дороги!
О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?
„Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
Хіба хтось дав Йому щось наперед, щоб воно було повернуто йому назад?
Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“