Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Синодальный перевод
Хіба ви не знаєте, брати, — а звертаюся я до тих, хто знає Закон, — що Закон має владу над людиною, доки вона живе?
Разве вы не знаете, братия, — ибо говорю знающим закон, — что закон имеет власть над человеком, пока он жив?
Одружена жінка, доки живе її чоловік, пов’язана з ним законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Замужняя женщина привязана законом к живому мужу; а если умрёт муж, она освобождается от закона замужества.
Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого.
Посему, если при живом муже выйдет за другого, называется прелюбодейцею; если же умрёт муж, она свободна от закона, и не будет прелюбодейцею, выйдя за другого мужа.
Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому, — Тому, Хто встав із мертвих, щоб ми принесли плід Богові.
Так и вы, братия мои, умерли для закона телом Христовым, чтобы принадлежать другому, Воскресшему из мёртвых, да приносим плод Богу.
Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, які виявляються через Закон, діяли в наших членах, щоби приносити плід смерті.
Ибо, когда мы жили по плоти, тогда страсти греховные, обнаруживаемые законом, действовали в членах наших, чтобы приносить плод смерти;
Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви.
но ныне, умерши для закона, которым были связаны, мы освободились от него, чтобы нам служить Богу в обновлении духа, а не по ветхой букве.
То що ж скажемо? [Хіба] Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай.
Что же скажем? Неужели от закона грех? Никак. Но я не иначе узнал грех, как посредством закона. Ибо я не понимал бы и пожелания, если бы закон не говорил: «не пожелай».
Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону — мертвий.
Но грех, взяв повод от заповеди, произвёл во мне всякое пожелание: ибо без закона грех мёртв.
Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив,
Я жил некогда без закона; но когда пришла заповедь, то грех ожил,
а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть.
а я умер; и таким образом заповедь, данная для жизни, послужила мне к смерти,
Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею.
потому что грех, взяв повод от заповеди, обольстил меня и умертвил ею.
Отже, Закон — святий, і заповідь — свята, праведна та добра.
Посему закон свят, и заповедь свята и праведна и добра.
Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді.
Итак, неужели доброе сделалось мне смертоносным? Никак; но грех, оказывающийся грехом потому, что посредством доброго причиняет мне смерть, так что грех становится крайне грешен посредством заповеди.
Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові.
Ибо мы знаем, что закон духовен, а я плотян, продан греху.
Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
Ибо не понимаю, что делаю: потому что не то делаю, что хочу, а что ненавижу, то делаю.
Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.
Если же делаю то, чего не хочу, то соглашаюсь с законом, что он добр,
Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.
а потому уже не я делаю то, но живущий во мне грех.
Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].
Ибо знаю, что не живёт во мне, то есть в плоти моей, доброе; потому что желание добра есть во мне, но чтобы сделать оное, того не нахожу.
Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю.
Доброго, которого хочу, не делаю, а злое, которого не хочу, делаю.
Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.
Если же делаю то, чего не хочу, уже не я делаю то, но живущий во мне грех.
Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.
Итак, я нахожу закон, что, когда хочу делать доброе, прилежит мне злое.
За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
Ибо по внутреннему человеку нахожу удовольствие в законе Божием;
та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.
но в членах моих вижу иной закон, противоборствующий закону ума моего и делающий меня пленником закона греховного, находящегося в членах моих.
Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?
Бедный я человек! кто избавит меня от сего тела смерти?