Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Хіба ви не знаєте, брати, — а звертаюся я до тих, хто знає Закон, — що Закон має владу над людиною, доки вона живе?
Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив?
Одружена жінка, доки живе її чоловік, пов’язана з ним законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Бо мужня жона з живим мужем звязана законом; як же вмре муж її, тодї вона відзволена від мужа.
Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого.
Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коли ж умре муж її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.
Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому, — Тому, Хто встав із мертвих, щоб ми принесли плід Богові.
Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тїлом Христовим, щоб бути вам Иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові.
Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, які виявляються через Закон, діяли в наших членах, щоби приносити плід смерті.
Як були бо ми в тїлї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смертї.
Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви.
Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.
То що ж скажемо? [Хіба] Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай.
Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.
Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону — мертвий.
Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.
Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив,
Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.
а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть.
І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.
Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею.
Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.
Отже, Закон — святий, і заповідь — свята, праведна та добра.
Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.
Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді.
Хиба ж добро принесло менї смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.
Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові.
Знаємо бо, що закон духовний, я ж тїлесний, проданий під гріх.
Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.
Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.
Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.
Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.
Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в менї.
Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].
Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).
Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю.
Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.
Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.
Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в менї.
Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.
Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.
За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
Бо я кохаюсь у законї Божому по нутряному чоловікові,
та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.
бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моїх.
Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?
Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї?