Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
Хіба ви не знаєте, брати, — а звертаюся я до тих, хто знає Закон, — що Закон має владу над людиною, доки вона живе?
Разве вы не знаете, братья, ибо вы знаете закон, что закон правит человеком в продолжение всей его жизни?
Одружена жінка, доки живе її чоловік, пов’язана з ним законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Например, замужняя женщина по закону привязана к мужу, пока он жив, но если её муж умирает, то она освобождается от власти закона о браке.
Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого.
И потому, пока её муж жив, будет считаться, что она нарушила супружескую верность, если станет женой другого. Но если её муж умрёт, то она больше не подвластна закону о браке и потому не нарушает супружеской верности, став женой другого.
Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому, — Тому, Хто встав із мертвих, щоб ми принесли плід Богові.
Точно так же, братья мои, вы умерли через Тело Христово для закона, чтобы вы могли принадлежать другому, Воскресшему из мёртвых, чтобы могли мы принести плоды Богу.
Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, які виявляються через Закон, діяли в наших членах, щоби приносити плід смерті.
Ибо, когда мы жили в согласии с нашей греховной натурой, наши греховные страсти, происходящие от закона, владели нашими телами, приводя к духовной смерти.
Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви.
Но теперь освобождены мы от закона, ибо мы умерли для этого закона, пленниками которого были. И теперь мы служим Богу в новой жизни, направляемой Духом, а не в старой жизни, направляемой письменным уставом.
То що ж скажемо? [Хіба] Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай.
Вы можете подумать, что я говорю, что закон — грех. Это не так. Однако я не знал бы, что такое грех, если бы не закон. В самом деле, я не знал бы, что означает желать неподобающего, если бы закон не гласил: "Не пожелай чужого".
Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону — мертвий.
Но грех нашёл повод, чтобы воспользоваться этой заповедью, и у меня возникли всякого рода желания того, что не подобает. Грех посетил меня из-за этой заповеди, без закона же грех мёртв.
Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив,
До того как узнал я закон, был я жив без закона, когда же появились заповеди, ожил грех,
а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть.
я же умер. И даже заповедь, которая должна была принести жизнь, принесла мне смерть.
Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею.
Ибо грех, найдя повод и воспользовавшись им, обманул меня с помощью этой заповеди и с её помощью убил меня.
Отже, Закон — святий, і заповідь — свята, праведна та добра.
Итак, закон священен и заповедь священна, и справедлива, и добра.
Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді.
Так означает ли это, что доброе принесло мне смерть? Разумеется, нет! Грех воспользовался добром, чтобы принести мне смерть, чтобы я увидел, что такое грех на самом деле, и чтобы показать с помощью заповеди, что грех — нечто очень, очень плохое.
Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові.
Ибо мы знаем, что закон — нечто духовное, я же — смертен. Я был продан в рабство греху.
Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
Я не ведаю, что делаю, вернее, я делаю то, что сам же ненавижу.
Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.
И если я творю то, чего сам не желаю, то значит, я согласен с законом в том, что он добр.
Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.
Но на самом деле не я всё это делаю, а грех, живущий во мне.
Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].
Да, я знаю, что добро не живёт во мне, в моей грешной природе. Желание совершать праведные поступки всегда со мной, но я не совершаю этих поступков.
Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю.
Ибо не творю я добро, как мне бы хотелось, но вместо того я творю то самое зло, которого не хочу совершать.
Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.
И я совершаю те самые поступки, которые не хотел бы совершать, но на самом деле это не я поступаю так, а грех, живущий во мне.
Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.
Итак, я нахожу закон, что, когда хочу делать доброе, подступает злое.
За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
Духом своим я с ликованием принимаю закон Божий.
та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.
Но я вижу, что закон, которому подчиняется моё тело, враждует с законом, который принимает мой разум. Тот закон, которому подчиняется моё тело, — закон греха, и этот закон превращает меня в своего узника.
Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?
Это ужасно! Кто спасёт меня от этого тела, которое несёт мне смерть?