Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому:
Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!
що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,
Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці.
вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.
їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем.
Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка!
анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство.
Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду — і в Сарри буде син!
Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака.
Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
Та ще до їхнього народження, коли нічого — ні доброго, ні злого — вони ще не зробили, щоби передбачення Боже виявилося у виборі,
ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
не від учинків, але від Того, Хто кличе, — їй було сказано, що старший служитиме меншому,
сказано їй, що більший служити ме меншому,
згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.
яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
Що ж скажемо? Може, у Бога несправедливість? Зовсім ні!
Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!
Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, але від Бога, Який милує.
Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
Бо Писання каже фараонові: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби прославилося Моє Ім’я на всій землі!
Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
Отже, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим.
Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?
Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?
Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть?
Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення,
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, —
і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників.
як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою.
Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!
І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок!
Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].
скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри!
І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри,
Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності].
Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,
Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.