Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому:
Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,
я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!
що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого!
Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,
Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці.
вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,
Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.
що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь.
Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем.
Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,
І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка!
і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.
Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство.
Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.
Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду — і в Сарри буде син!
А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.
І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака.
І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,
Та ще до їхнього народження, коли нічого — ні доброго, ні злого — вони ще не зробили, щоби передбачення Боже виявилося у виборі,
бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні
не від учинків, але від Того, Хто кличе, — їй було сказано, що старший служитиме меншому,
не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,
згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.
як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.
Що ж скажемо? Може, у Бога несправедливість? Зовсім ні!
Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!
Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!
Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.
Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, але від Бога, Який милує.
Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
Бо Писання каже фараонові: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби прославилося Моє Ім’я на всій землі!
Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.
Отже, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим.
Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.
А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?
А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“
О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?
Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?
І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть?
Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення,
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,
щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, —
і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,
нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників.
на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою.
Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,
І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!
і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“
Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок!
А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,
Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].
бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“
Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри!
І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри,
Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності].
а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,
Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,