Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Огієнка
Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви прийняли, в якому стоїте і
Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
яким спасаєтеся, коли дотримуєте слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, — ви повірили надаремно.
Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи,
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, — що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням;
і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили.
А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
Пізніше з’явився Якову, а тоді — усім апостолам;
Пото́му з'явився Він Якову, опісля — усім апо́столам.
нарешті з’явився і мені, — наче якомусь недоноскові.
А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву.
Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною.
Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда — не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили.
Тож чи я, чи вони, — ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих?
Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, — як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.
Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша.
Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
Ми ж виявляємося неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають.
Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще в гріхах ваших.
Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, — ви в своїх ще гріхах,
Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!
Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
Та тепер Христос устав з мертвих, — первісток з покійних.
Та нині Христос воскрес із мертвих, — пе́рвісток серед покі́йних.
Оскільки смерть через людину, — то через людину й воскресіння мертвих.
Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть.
Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
Кожний у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, які Христові, — під час Його приходу,
кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
а потім — кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, усяке панування та силу.
А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги.
Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
бо все підкорив Йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив Йому все.
бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
Коли ж підкорить Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Він був Богом усім і в усьому.
А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві взагалі не встають, то навіщо хреститися задля мертвих?
Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?
Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
Я щодня помираю; така ваша похвала, брати, яку маю в Христі Ісусі, нашому Господі.
Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, то яка мені від того користь? Якщо мертві не встають, то «будемо їсти і пити, бо завтра помремо».
Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї.
Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Станьте насправді тверезими й не грішіть, бо деякі, кажу вам на сором, Бога не знають.
Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Але дехто скаже: Як же мертві встануть? В якому тілі прийдуть?
Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.
Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, а тільки зерно, яке прийдеться, — пшениці чи чогось іншого.
І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
А Бог дає йому тіло, яке забажає: кожному насінню — власне тіло.
і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
Не кожне тіло є таким самим тілом; інше тіло в людей, інше — у тварин, інше — в риб, інше — у птахів.
Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
Є тіла небесні й тіла земні. Але одна слава в небесних, а інша — у земних.
Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
Інша слава в сонця, інша слава в місяця, інша слава в зірок, бо зірка від зірки відрізняється славою.
Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні;
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
сіється в неславі, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі;
сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.
сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
Так і написано: Перша людина — Адам — став живою душею, а останній Адам — Дух, Який оживляє.
Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
Але не духовний спочатку, а душевний; потім — духовний.
Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Перша людина — із землі, земна. Друга Людина, [Господь], — з неба.
Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
Який земний — такі й земні, і Який небесний — такі й небесні.
Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.
І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
Ось що кажу, брати: тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тління нетлінного не успадковує.
І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
Ось кажу вам таємницю: не всі ми впокоїмося, але всі перемінимося, —
Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
раптово, миттєво, при останній сурмі; вона засурмить — і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимося.
раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
Адже це тлінне має зодягнутися в нетління, і це смертне має зодягнутися в безсмертя.
Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою!
А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?
Жало смерті — це гріх, а сила гріха — Закон.
Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
Та подяка Богові, що Він дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.
А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.