Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
Адже ми знаємо, що коли наш земний дім тіла буде зруйнований, то маємо будівлю від Бога: дім нерукотворний, вічний, на небесах.
Бо знаємо, що коли земне наше житло, намет, розпадається, то маємо будівлю Божу, будинок нерукотворний, вічний на небі.
Тому ми й зітхаємо, прагнучи зодягнутися в нашу небесну будівлю,
Тому в ньому й зідхаємо, бажаючи надягнути поверх того наше небесне житло,
Бо ми, які перебуваємо в наметі, зітхаємо під тягарем, оскільки хочемо не роздягтися, а зодягнутися, щоб смертне було поглинуте життям.
Доки ми в цім наметі, — стогнемо під гнітом, бо не хочемо роздягнутися, лише — вдягнутися, аби те, що в нас смертне, було проглинуте життям.
Той, Хто створив нас для цього, це — Бог, Який дав нам завдаток Духа.
Бог же, що створив нас саме для цього, він дав нам завдаток Духа.
Отже, завжди маючи відвагу, знаємо, що коли живемо в тілі, перебуваємо далеко від Господа,
Увесь час, отже, ми повні відваги і знаємо, що поки в тілі живемо, перебуваємо далеко від Господа,
Відвагу ж маємо та вподобання для того, щоб краще покинути тіло та перебувати з Господом.
ми ж відважні й радше воліємо вийти з тіла, щоб жити біля Господа.
Тому ми і стараємося, — чи перебуваючи в тілі, чи покидаючи його, — бути любими Йому.
Тому й намагаємося з усіх сил йому подобатися: чи ми в тілі, чи поза тілом.
Адже всі ми маємо з’явитися перед судовим престолом Христа, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі робив: добро чи зло.
Всім бо нам треба з'явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле.
Отже, знаючи Господній страх, ми переконуємо людей; перед Богом же ми відкриті; маю надію, що й перед вашим сумлінням ми відкриті.
Знаючи, отже, що таке острах Господній, ми переконуємо людей; Богові ж ми стали явні, та надіюся, що й у ваших сумліннях ми — явні.
Не доручаємо себе вам знову, але даємо вам нагоду похвалитися нами, щоб ви мали відповідь для тих, які хваляться обличчям, а не серцем.
Не хочемо самих себе вам знову поручати, але даємо вам нагоду хвалитися нами, щоб ви мали що відповісти тим, які хваляться видимим, — не тим, що в серці.
Коли ми виходимо із себе, — то для Бога; коли ж помірковані, — то для вас.
Бо коли ми не при собі, то для Бога; а коли розсудливі, то для вас.
Адже любов Христа охоплює нас, коли ми думаємо так: [якщо] один помер за всіх, то й усі померли.
Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли один умер за всіх, то всі вмерли.
А Він помер за всіх, щоб ті, які живуть, більше не жили для самих себе, але для Того, Хто за них помер і воскрес.
А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.
Тому ми відтепер нікого не знаємо за тілом. Хоч ми знали Христа за тілом, але тепер більше не знаємо.
Так що віднині по-людському ми не знаємо нікого. Коли ж і уявляли собі Христа по-людському, то його вже тепер так собі не уявляємо.
Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, — ось постало [все] нове!
Тому, коли хтось у Христі, той — нове створіння. Старе минуло, настало нове.
Усе — від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа і дав нам служіння примирення.
Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам службу примирення.
Адже Бог у Христі примирив світ із Собою, не зараховуючи їм їхні переступи, і доручив нам слово примирення.
Бо то Бог у Христі примирив собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення.
Отже, ми — посли від Імені Христа, і тому наче Сам Бог просить через нас. Від Імені Христа благаємо: примиріться з Богом!
Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: Примиріться з Богом!