Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Адже ми знаємо, що коли наш земний дім тіла буде зруйнований, то маємо будівлю від Бога: дім нерукотворний, вічний, на небесах.
Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.
Тому ми й зітхаємо, прагнучи зодягнутися в нашу небесну будівлю,
Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
щоб, хоч і [одягнені], ми не виявилися нагими.
коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.
Бо ми, які перебуваємо в наметі, зітхаємо під тягарем, оскільки хочемо не роздягтися, а зодягнутися, щоб смертне було поглинуте життям.
Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
Той, Хто створив нас для цього, це — Бог, Який дав нам завдаток Духа.
На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.
Отже, завжди маючи відвагу, знаємо, що коли живемо в тілі, перебуваємо далеко від Господа,
Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
Відвагу ж маємо та вподобання для того, щоб краще покинути тіло та перебувати з Господом.
Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.
Тому ми і стараємося, — чи перебуваючи в тілі, чи покидаючи його, — бути любими Йому.
Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
Адже всі ми маємо з’явитися перед судовим престолом Христа, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі робив: добро чи зло.
Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
Отже, знаючи Господній страх, ми переконуємо людей; перед Богом же ми відкриті; маю надію, що й перед вашим сумлінням ми відкриті.
Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.
Не доручаємо себе вам знову, але даємо вам нагоду похвалитися нами, щоб ви мали відповідь для тих, які хваляться обличчям, а не серцем.
Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
Коли ми виходимо із себе, — то для Бога; коли ж помірковані, — то для вас.
Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.
Адже любов Христа охоплює нас, коли ми думаємо так: [якщо] один помер за всіх, то й усі померли.
Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тодї всї вмерли;
А Він помер за всіх, щоб ті, які живуть, більше не жили для самих себе, але для Того, Хто за них помер і воскрес.
і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.
Тому ми відтепер нікого не знаємо за тілом. Хоч ми знали Христа за тілом, але тепер більше не знаємо.
Тим же ми від нинї нїкого не знаємо по тїлу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.
Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, — ось постало [все] нове!
Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.
Усе — від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа і дав нам служіння примирення.
Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення,
Адже Бог у Христі примирив світ із Собою, не зараховуючи їм їхні переступи, і доручив нам слово примирення.
яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.
Отже, ми — посли від Імені Христа, і тому наче Сам Бог просить через нас. Від Імені Христа благаємо: примиріться з Богом!
Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.