Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Павло, апостол не від людей, не через людину, але через Ісуса Христа і Бога Отця, Який воскресив Його з мертвих, [1]
та всі брати, що зі мною, — до галатійських Церков:
благодать і мир вам від нашого Бога Отця і від Господа Ісуса Христа,
Який віддав Самого Себе за наші гріхи, щоб визволити нас від теперішнього лукавого віку, за волею Бога і нашого Отця,
Якому слава навіки-віків. Амінь [2].
Дивуюся, що ви так швидко залишаєте Того, Хто покликав вас благодаттю Христа, і переходите до іншого євангелія.
Втім, воно не інше, але є деякі, котрі бентежать вас і хочуть змінити Євангеліє Христа.
Але якби й ми чи сам ангел з неба благовістили вам щось інше, ніж те, що ми вам благовістили, — нехай буде відлучений!
Як ми раніше говорили, я і тепер знову кажу: коли вам хто благовістить щось інше, ніж те, що ви прийняли, — нехай буде відлучений!
Хіба тепер я покладаюся на людей, чи на Бога? Хіба я намагаюся догодити людям? Якби я і досі догоджав людям, то не був би рабом Христа.
Повідомляю вам, брати, що Євангеліє, яке я вам звістив, не від людей.
Адже я не прийняв його і не навчився від людини, але — через об’явлення Ісуса Христа.
Ви чули про моє життя колись у юдействі, що я несамовито переслідував Божу Церкву та руйнував її;
я досягнув у юдействі більших успіхів, ніж багато ровесників мого роду, будучи завзятим прихильником моїх батьківських передань.
Коли ж Бог, Який вибрав мене з лона моєї матері й покликав Своєю благодаттю, уподобав
об’явити через мене Сина Свого, щоб я благовістив Його між язичниками, — я не став того часу радитися з тілом і кров’ю
і не пішов у Єрусалим до тих, які переді мною були апостолами, але я пішов у Аравію і знову повернувся в Дамаск.
Потім, після трьох років, пішов я в Єрусалим, щоби побачити Кифу, і перебув у нього п’ятнадцять днів.
Когось іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього.
І те, що пишу вам, — перед Богом пишу, не обманюю.
Потім я прийшов у землі Сирії та Килікії.
Церкви Христові в Юдеї не знали мене особисто.
Вони тільки чули, що той, хто колись переслідував, тепер благовістить віру, яку раніше нищив.
І прославляли через мене Бога.
← (2 Коринтян 13) | (Галатів 2) →