Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
Отже, перший Завіт мав постанови, служіння та земну святиню.
Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.
Тож був збудований перший намет, в якому були світильник, стіл і хліби покладання, який називається Святе.
Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята.
За другою завісою — намет, що називається Святе Святих;
За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих;
він мав золоту кадильницю, ковчег Завіту, повністю покритий золотом, в якому містилася золота посудина, в якій була манна, розквітла палиця Аарона і скрижалі Завіту.
мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,
А над ним — херувими слави, які затінюють престол благодаті, про що нині не час говорити докладно.
а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно.
Згідно з установленням, до першого намету постійно входили священики, щоб виконувати служіння;
Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;
до другого — один раз на рік входив лише первосвященик, не без крові, яку приносив за себе і за гріхи народу.
у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.
Святий Дух засвідчує те, що дорога до святині ще не відкрита, доки стоїть перший намет.
Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.
Він — образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви, які не можуть зробити досконалим сумління того, хто служить;
Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить,
які стосуються тільки їжі, напоїв, різних обмивань, постанов щодо тіла, і залишаються до часу виправлення.
а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи.
А Христос, Первосвященик майбутніх благ, прийшов через більший, досконаліший, нерукотворний намет, тобто неземної будови;
Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,
і не завдяки крові козлів і телят, а завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення.
анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.
Бо якщо кров козлів і телят та з водою змішаний попіл телиці, коли ним покропити, освячує нечистих для очищення тіла,
Бо коли кров волова та козина і попіл з яловицї, окроплюючи осквернених, осьвячує на тїлесну чистоту;
то наскільки більше кров Христа, Який вічним Духом приніс Себе, непорочного, Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили Живому Богові!
то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?
І тому Він є Посередником Нового Завіту, щоби через смерть для викуплення від переступів першого Завіту покликані одержали обітницю вічної спадщини.
І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.
Тому що де є заповіт, там має бути смерть заповідача,
Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.
адже заповіт вступає в силу після його смерті й не має жодної вартості, поки живе заповідач.
Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.
Адже Мойсей, проголосивши всім людям усі заповіді за Законом і взявши кров козлів і телят, — разом з водою, червоною вовною та гісопом — покропив і саму книгу, і весь народ,
Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всїм людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,
промовляючи: Це кров Завіту, що його заповів вам Бог.
глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог."
І намет, і весь посуд для служіння також окропив кров’ю.
І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.
І відтоді все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крові немає прощення.
А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).
Отже, треба було, щоби подоби небесних речей отак очищалися, а саме небесне — жертвами, які кращі від цих.
Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, нїж сї.
Адже Христос увійшов не в рукотворну святиню, яка відображала істинну, але в саме небо, щоб тепер з’явитися перед Божим обличчям за нас.
Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,
І не для того, аби багато разів приносити Себе, як первосвященик, входячи щороку до святині із чужою кров’ю, —
анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у сьвятиню по всї роки з чужою кровю;
у такому випадку від створення світу Він мав би багато разів страждати. Тепер же Він з’явився один раз наприкінці віків, щоб Своєю жертвою виявити гріх.
(а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю.
І так, як призначено людям один раз померти, а потім суд,
І як призначено людям раз умерти, а потім суд,