Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Новый русский перевод
І сталося, що після смерті Ісуса Ізраїльські сини звернулися до Господа, запитуючи: Хто з нас як вождь піде на Ханаанця, щоб воювати проти нього.
После смерти Иисуса израильтяне спросили Господа:
— Кому из нас первым идти воевать с хананеями?
— Кому из нас первым идти воевать с хананеями?
А Господь сказав: Юда піде! Ось Я дав цю землю йому в руки!
Господь ответил:
— Первым пусть идет Иуда; Я отдаю землю в его руки.
— Первым пусть идет Иуда; Я отдаю землю в его руки.
Юда ж сказав своєму братові Симеону: Піди зі мною до мого спадку, і воюватимемо проти ханаанців, — піду і я з тобою у твій спадок! І Симеон пішов з ним.
Тогда воины Иуды сказали своим братьям симеонитам:
— Идите с нами в землю, которая нам досталась, воевать с хананеями. А потом мы, в свой черед, пойдем с вами в вашу землю.
И симеониты пошли с ними.
— Идите с нами в землю, которая нам досталась, воевать с хананеями. А потом мы, в свой черед, пойдем с вами в вашу землю.
И симеониты пошли с ними.
Тож Юда пішов, і Господь дав Ханаанця та Ферезейця йому в руки, і вони побили їх у Везеку — десять тисяч чоловік.
Когда Иуда со своими людьми вышел на бой, Господь отдал хананеев и ферезеев в их руки, и они сразили в Везеке десять тысяч человек.
У Везеку вони знайшли Адонівезека, воювали проти нього і побили Ханаанця та Ферезейця.
Там они и нашли Адони-Везека, сразились с ним и разбили хананеев и ферезеев.
Адонівезек же втік, та вони гналися за ним, схопили його і відрубали великі пальці його рук та його ніг.
Адони-Везек бежал, но они погнались за ним, схватили его и отрубили ему большие пальцы на руках и на ногах.
Тоді Адонівезек сказав: Сімдесят царів із відрубаними великими пальцями їхніх рук і їхніх ніг збирали їжу під моїм столом. Отже, як учинив я, так і віддав мені Бог! Його відвели в Єрусалим, і він там помер.
Адони-Везек сказал:
— Семьдесят царей с отрубленными большими пальцами на руках и на ногах собирали крохи под моим столом. Теперь Бог воздал мне за то, что я сделал.
Его отвели в Иерусалим, где он и умер.
— Семьдесят царей с отрубленными большими пальцами на руках и на ногах собирали крохи под моим столом. Теперь Бог воздал мне за то, что я сделал.
Его отвели в Иерусалим, где он и умер.
Сини Юди воювали проти Єрусалима, взяли його і побили його вістрям меча, місто ж спалили вогнем.
Воины Иуды напали на Иерусалим и взяли его. Они предали город мечу и огню.
Після цього сини Юди зійшлися воювати проти Ханаанця, який жив у горах, на півдні та на рівнині.
После этого воины Иуды отправились на битву с хананеями, которые жили в нагорьях, в Негеве и в западных предгорьях.
Юда виступив проти Ханаанця, який жив у Хевроні, а жителі Хеврона вийшли назустріч. Раніше ім’я Хеврона було Каріатарвоксефер. Він побив Сесія, Ахімана і Толмія, з роду Енака.
Они выступили против хананеев Хеврона (прежде он назывался Кирьят-Арба) и разбили Шешая, Ахимана и Талмая.1
А звідти вони пішли до тих, які жили в Давірі. Раніше ім’я Давіра було Місто писарів.
Оттуда они пошли на жителей Давира (который прежде назывался Кирьят-Сефер).
І сказав Халев: Хто лиш поб’є Місто писарів і заволодіє ним, тому дам Асхану, мою дочку, за жінку.
Халев сказал:
— Я отдам свою дочь Ахсу в жены тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его.
— Я отдам свою дочь Ахсу в жены тому, кто нападет на Кирьят-Сефер и возьмет его.
І першим захопив його Ґотоніїл, син Кенеза, молодший брат Халева, тож він дав йому Асхану, свою дочку, за жінку.
Отниил, сын младшего брата Халева Кеназа,2 взял его, и Халев отдал ему в жены свою дочь Ахсу.
І сталося, коли вона відходила, він намовив її просити у свого батька поле, тож вона бурмотіла на осляті, а тоді закричала з осляти: У південну землю ти мене віддав! І Халев запитав її: Що тобі потрібно?
В день, когда была назначена свадьба, она говорила с Отниилом, чтобы просить у ее отца поле. Когда она слезла со своего осла, Халев спросил ее:
— Чего ты хочешь?
— Чего ты хочешь?
Асха ж відповіла йому: Дай мені благословення, бо ти мене віддав у південну землю, тож дай мені як придане водні джерела. І Халев дав їй придане за її серцем — Верхні і Нижні джерела, як придане.
Она ответила:
— Окажи мне особую милость. Ты дал мне землю в Негеве — так дай мне и источники воды.
И Халев дал ей верхние и нижние источники.
— Окажи мне особую милость. Ты дал мне землю в Негеве — так дай мне и источники воды.
И Халев дал ей верхние и нижние источники.
І сини Йовава, кінейця, Мойсеєвого тестя, пішли з Міста фініків до синів Юди, у пустелю, що є на півдні біля схилу Арада, тож вони пішли і поселилися з народом.
Потомки тестя Моисея, кенея, пошли с народом Иуды из города Пальм3 в пустыню Иуды, что в Негеве рядом с городом Арадом, и поселились среди народа.
А Юда зі своїм братом Симеоном виступили і побили Ханаанця, який жив у Сефеті. Вони зробили його закляттям — вигубили його — і дали назву місту: Загибель.
Воины Иуды пошли со своими братьями симеонитами, напали на хананеев, которые жили в Цефате, и полностью уничтожили4 город. Поэтому он получил название Хорма.5
Юда не зміг отримати в спадок Ґазу та її околиці, Аскалон та його околиці, Акарон та його околиці, Азот та його околиці.
Еще воины Иуды взяли Газу, Ашкелон и Экрон с их окрестностями.
Та Господь був з Юдою, і він успадкував гору, оскільки не міг успадкувати тих, які жили на рівнині, бо Рихав протистояв йому на ній.
Господь был с воинами Иуды. Они овладели нагорьями, но не смогли прогнать жителей долин, потому что у тех были железные колесницы.
А Халевові віддали Хеврон, як і сказав Мойсей. Він успадкував там три міста і вигнав звідти трьох синів Енака.
Как и обещал Моисей, Хеврон был отдан Халеву, который прогнал оттуда троих сыновей Анака.
Євусея, який жив у Єрусалимі, сини Веніаміна не вигнали, тож Євусей жив із синами Веніаміна, — і так є аж до цього дня.
Вениамитяне не смогли выселить иевусеев, которые жили в Иерусалиме; иевусеи живут там с вениамитянами до сегодняшнего дня.
А сини Йосифа, — пішли і вони до Ветиля, і Юда — з ними.
Дом Иосифа напал на Вефиль, и Господь был с ними.
Тож дім Ізраїля отаборився біля Ветиля. Раніше назва міста була Луза.
Когда они послали лазутчиков разведать Вефиль (прежде он назывался Луз),
А історія така: вартові побачили чоловіка, який виходив з міста, вони схопили його і сказали йому: Покажи нам прохід до міста, і вчинимо тобі милосердя!
лазутчики увидели мужчину, выходящего из города, и сказали ему:
— Покажи нам, как попасть в город, и мы обойдемся с тобой хорошо.
— Покажи нам, как попасть в город, и мы обойдемся с тобой хорошо.
І той показав їм прохід до міста, і вони розгромили місто вістрям меча, а чоловіка і його рід відпустили.
Он показал им, и они предали город мечу, но пощадили того человека и всю его семью.
І той чоловік пішов у землю хетів, збудував там місто і дав йому назву — Луза, і це його назва аж до цього дня.
Этот человек пошел в землю хеттов, где построил город, который назвал Луз — так он называется и до сегодняшнего дня.
Манасія не успадкував Ветсан, що є містом скитів, ні його дочірніх поселень, ні його околиці, ні Ектанаад та його дочірніх, ні тих, які жили в Дорі, її дочірніх, і тих, які жили у Валаамі, його дочірніх, і тих, які жили в Маґедоні, та його дочірніх, ні тих, які жили в Євламі, ні його дочірніх. І Ханаанець почав жити в цій землі.
Но Манассия не прогнал жителей Бет-Шеана, Таанаха, Дора, Ивлеама и Мегиддо и окрестных деревень, и в этой земле продолжали жить хананеи.
Та сталося, коли Ізраїль став сильним, то зробив Ханаанця данником, та однак не прогнав [1] його повністю.
Когда Израиль окреп, они сделали хананеев подневольными, но не изгнали их полностью.
І Єфрем не вигнав Ханаанця, який жив у Ґазері, і жив Ханаанець посеред нього в Ґазері, і був данником.
И Ефрем не прогнал хананеев, которые жили в городе Гезере, и хананеи продолжали жить там среди них.
А Завулон не вигнав тих, які жили в Кедроні, і тих, які жили в Енаалі. Тож Ханаанець жив посеред нього, і був його данником.
И Завулон не прогнал хананеев, живших в Китроне и в Нагалоле, которые остались среди них, но сделались подневольными.
Асир не вигнав тих, які жили в Акхоні, і вони були йому данниками, і тих, які жили в Дорі, і тих, які жили в Сідоні, і тих, які жили в Аалафі, Ахазіві, Хелві, Афеку і в Роові.
И Асир не изгнал жителей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелвы, Афека и Рехова;
Тож Асир жив посеред Ханаанця, який проживав у землі, бо не зміг його вигнати.
и поэтому народ Асира жил среди хананеев, обитателей той земли.
І Нефталим не вигнав тих, які жили у Ветсамусі, ні тих, які жили у Ветенеті, і жив Ізраїль посеред Ханаанця, який проживав у землі. А ті, які жили у Ветсамусі та у Ветенеті, були їм данниками.
И Неффалим не прогнал жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа: неффалимиты жили среди хананеев, обитателей той земли, а жителей Бет-Шемеша и Бет-Анафа сделали подневольными.
І загнав Аморей синів Дана на гору, бо не дозволяв їм зійти в долину.
Данитянам аморреи отрезали путь с нагорий в долину.
І почав Аморей жити на горі Мурсінона, де ведмеді та лисиці. Та рука дому Йосифа стала важкою на Амореєві, і він став данником.
Аморреи продолжали жить на горе Херес, в городе Айялоне и поселении Шаалвиме, но когда сила дома Иосифа возросла, они тоже стали подневольными.