Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Хоменка
І виступили всі ізраїльські сини, і зібралася вся громада, як один чоловік, від Дана і аж до Вирсавії і землі Ґалааду до Господа, до Масифи.
І двигнулися всі сини Ізраїля й зібралась уся громада, як один чоловік, від Дана аж до Версавії, і Гілеад-землі, перед Господом у Міцпі.
І піднялися старійшини всього народу, усі ізраїльські племена серед зібрання Божого народу — чотириста тисяч чоловік піших, які носять меч.
І голови всього народу, усіх колін Ізраїля, з'явились на зборах Божого народу: чотириста тисяч чоловік піхотинців, озброєних мечами.
І почули сини Веніаміна, що ізраїльські сини прийшли до Господа до Масифи. І сказали ізраїльські сини: Скажіть, де сталося це зло?
Сини Веніямина довідалися, що сини Ізраїля пішли у Міцпу. Сини Ізраїля ж говорили: “Скажіть, як сталось те ганебне діло?”
І відповів чоловік-левіт, муж убитої жінки, і сказав: До Ґаваа Веніаміна прийшов я і моя наложниця, щоб переночувати.
І відповів левіт, чоловік замученої молодиці: “Прибув я в Гівеа Веніямина з моєю наложницею, щоб там переночувати;
Та проти мене повстали мужі, які в Ґаваа, і оточили довкола мене дім вночі, і хотіли мене вбити. А мою наложницю вони принизили й наглумилися над нею, і вона померла.
та горожани Гівеа піднялись проти мене й обступили вночі хату, де я перебував; мене мали на думці вбити, а наложницю мою насилували так, що вона й умерла.
Тож я взяв мою наложницю, поділив я її на частини, і послав до кожної околиці спадку ізраїльського, бо вони вчинили безумство в Ізраїлі.
Тоді я взяв мою наложницю, порубав її на шматки та й Розіслав по всіх округах ізраїльського спадкоємства; бо вони вчинили ганебне та соромне діло в Ізраїлі.
Ось усі ви, ізраїльські сини, дайте собі слово і раду.
Ось усі ви, сини Ізраїля, тут; тож розберіть цю справу й порадьте, що чинити.”
І піднявся весь народ як один чоловік, кажучи: Не ввійдемо — жодний з нас — до свого житла — і не подамося — жодний з нас — до своєї хати!
Піднявсь увесь народ, як один муж, і заявив: “Ніхто з нас не піде додому, ніхто не повернеться до хати!
А тепер ось ця справа, яку вчинимо Ґаваа: Підемо проти неї за жеребом!
От що зробимо з Гівеа: підемо проти неї по жеребку.
Ми візьмемо десять мужів на сто, сто на тисячу і тисячу на десять тисяч, щоб узяти заготовлену їжу народові, аби забезпечити тих, які йдуть на Ґаваа Веніаміна через усе те безумство, яке вони вчинили в Ізраїлі!
Візьмемо з усіх колін Ізраїля по десятку чоловік з кожної тисячі, по тисячі з кожної десятки тисяч, і нехай вони подбають про харчі для людей, щоб ці пішли на Гівеа Веніямина та зробили з нею відповідно до ганьби, що вона вчинила в Ізраїлі.”
І зібрався кожний ізраїльський чоловік з міст, прийшли всі як один чоловік.
От і зібрались мужі Ізраїля проти міста, як один муж, одностайно.
І послали ізраїльські племена мужів до всього племені Веніаміна, кажучи: Що це за зло, яке сталося у вас?
І порозсилали коліна Ізраїля посланців по всьому коліну Веніямина сказати: “Що то за злочин між вами стався?
Тож тепер видайте цих безбожних мужів у Ґаваа, синів Веліяла, ми вб’ємо їх і усунемо зло з Ізраїля! Але сини Веніаміна не забажали послухатися голосу їхніх братів, ізраїльських синів.
Зараз же мусите видати нам тих нікчемних людців з Гівеа, а ми скараємо їх на горло й викорінимо ганьбу з Ізраїля.” Та веніяминяни не хотіли вволити волю братів своїх, синів Ізраїля.
А сини Веніаміна зібралися з їхніх міст до Ґаваа, щоб вийти воювати з ізраїльськими синами.
Ба більше, вони позбиралися з інших міст у Гівеа, щоб виступити на війну з синами Ізраїля.
У той день сини Веніаміна зробили перепис — двадцять п’ять тисяч мужів з міст, які носять меч, крім тих, які живуть у Ґаваа. Ці також були пораховані — сімсот молодих вибраних мужів,
І налічено того дня синів Веніямина з різних їхніх міст двадцять шість тисяч озброєних, опріч мешканців міста Гівеа, яких налічено сімсот добірних чоловік.
які вправно орудують обома руками. Це — усі пращники, які попадають камінням у волосину, і не схиблять.
Між усіма тими людьми було сімсот добірних ліваків; кожен з них був здатний влучити камінцем із пращі у волос, не схибивши.
І кожний ізраїльський муж також був порахований — чотириста тисяч мужів, які носять меч, не враховуючи синів Веніаміна. Усі ці мужі — воїни.
Синів Ізраїля, без веніяминян, налічено чотириста тисяч чоловік, озброєних мечами, всі завзяті вояки.
Вони виступили і пішли до Ветиля, і запитали Бога. Ізраїльські сини сказали: Хто з нас піде проводирем, щоб воювати з Веніаміном? А Господь відповів: Юда піде проводирем!
Рушили сини Ізраїля й пішли в Бетел питати Бога й казали: “Хто з нас має виступити першим у бій із синами Веніямина?” Господь відказав: “Юда буде перший!”
Тож ізраїльські сини піднялися і отаборилися проти Ґаваа.
Двигнулися сини Ізраїля вранці й отаборились під Гівеа;
І вийшов кожний ізраїльський чоловік на війну з Веніаміном, і стали з ними мужі ізраїльські до бою проти Ґаваа.
потім сини Ізраїля виступили до бою проти веніяминян, ставши навпроти них лавою коло Гівеа.
Та сини Веніаміна вийшли з міста, і вигубили в той день в Ізраїлі двадцять дві тисячі мужів на землі.
Виступили сини Веніямина з Гівеа та й поклали того дня двадцять дві тисячі ізраїльтян трупом.
Однак ізраїльські мужі зібралися із силами і продовжували стояти в бою на місці, де стали до бою в перший день.
Але народ, мужі ізраїльські, наповнилися знову духом та й вишикувались до бою на тім самім місці, що першого дня,
І пішли ізраїльські сини, і плакали перед Господом аж до вечора, і звернулися до Господа, запитуючи: Чи продовжуватиму зближатися в битві з Веніаміном, моїм братом? А Господь сказав: Підете проти нього!
бо коли вони пішли були й стали плакати перед Господом у Бетелі до вечора й питали в Господа: “Чи виступати нам знову на синів Веніямина, нашого брата?” — Господь відказав: “Виступайте проти нього!”
І сини Ізраїля прийшли до Веніаміна на другий день.
І вдарили сини Ізраїля другого дня на синів Веніямина.
І Веніамін вийшов їм назустріч з Ґаваа другого дня, і вигубив з народу вісімнадцять тисяч мужів на землі. Це всі, які носять меч!
Але й другого дня вийшли веніяминяни проти них з Гівеа та й знов поклали трупом вісімнадцять тисяч синів Ізраїля, вояків, озброєних шаблями.
І пішли всі ізраїльські сини і весь народ, попрямували до Ветилю і заплакали перед Господом, і постили в той день, і принесли всепалення спасіння перед Господом,
Тоді сини Ізраїля всім військом знялися й пішли в Бетел, і сиділи там, плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, й приносили Господеві всепалення та мирні жертви.
і запитали Господа Ізраїльські сини. А в ті дні там був ковчег Господнього завіту,
І питали сини Ізраїля в Господа — бо там того часу був ковчег Божого свідоцтва,
і Фінеес, син Елеазара, син Аарона, стояв перед ним у ті дні, запитуючи: Чи продовжу ще йти на бій із синами Веніаміна, мого брата, чи припиню воювати? І сказав Господь: Підіть, бо завтра передам його у твою руку!
й Пінхас, син Єлеазара, сина Арона, служив того часу перед ним і питався: “Чи наступати нам знову боєм на синів Веніямина, нашого брата, чи залишити?” І відказав Господь: “Наступайте, бо взавтра я дам їх у ваші руки!”
Тож ізраїльські сини зробили засідку довкола Ґаваа,
Тоді Ізраїль поставив засідку навколо Гівеа.
і піднявся Ізраїль проти Веніаміна на третій день, і став до бою проти Ґаваа так, як раз за разом.
Третього дня вийшли сини Ізраїля проти синів Веніямина й вишикувалися лавами до бою при Гівеа, як і за перших разів.
І вийшли сини Веніаміна назустріч народові, і відтягнені були від міста, і почали, так як раз за разом, убивати з народу на дорогах, з яких є одна, що йде до Ветиля, і одна, яка йде до Ґаваа в полі, — якихось тридцять мужів з-поміж Ізраїля полягли.
Сини Веніямина вирушили проти війська й віддалились від міста й заходились, як перші рази, класти декого трупом на шляхах, з яких один веде в Бетел, а другий на Гівеа, і вбили до тридцять мужів ізраїльських.
Тож сини Веніаміна сказали: Падають перед нами так, як і раніше! А ізраїльські сини сказали: Втікаймо і виведемо їх з міста на дороги.
Сини Веніямина думали собі: вони, мовляв, полягли перед нами, як і першим разом. А сини Ізраїля умовились: “Утікаймо, щоб відтягнути їх від міста на биті шляхи.”
І кожний ізраїльський чоловік устав зі свого місця, і вони стали до бою у Ваалтамарі, а ізраїльська засідка вийшла зі свого місця із заходу Ґаваа,
Схопились тоді мужі Ізраїля зо свого місця та й стали лавами під Ваал-Тамаром, а засідка Ізраїля вийшла зо свого сховку на захід від Гівеа.
і вони пішли напроти Ґаваа, — десять тисяч вибраних мужів з усього Ізраїля, — і битва стала тяжкою. А ті не усвідомили, що на них насувається зло.
І наступило тоді на Гівеа десять тисяч добірного війська з усього Ізраїля, й зчинився запеклий бій. Та веніяминянам і на думку не спало, що на них насувається лихо.
І Господь повернув до втечі Веніаміна з-перед обличчя Ізраїля, тож ізраїльські сини вигубили у Веніаміна в той день двадцять п’ять тисяч і сто чоловік. Це всі, які носять меч.
І розбив Господь Веніямина перед Ізраїлем, і поклали сини Ізраїля того дня трупом двадцять п'ять тисяч і сто чоловік веніяминян, озброєних мечами.
І побачив Веніамін, що його повернено до втечі, а муж ізраїльський поступився Веніамінові, бо вони надіялися на засідку, яку зробили проти Ґаваа.
Нарешті сини Веніямина збагнули, що їх розгромлено. Мужі ізраїльські відступили перед Веніямином, бо звірились на засідку, що її поставили коло Гівеа.
І кинулася засідка, і виступила проти Ґаваа, пішла засідка і побила все місто вістрям меча.
Кинулась та засідка раптом на Гівеа й, двигнувшись наперед, вибила лезом меча все місто.
І був наказ мужеві ізраїльському, тим, які в засідці, подати димовий знак з міста.
Між мужами ізраїльськими та тими, що сиділи в засідці, було умовлено, що дадуть знак: пустять угору великий дим над містом.
І повернули назад ізраїльські мужі в битві, і Веніамін почав побивати ранених поміж ізраїльських мужів, якихось тридцять чоловік, бо сказали: Вони таки справді змушені втікати [1] перед нами, як і під час попередньої битви!
І от, коли мужі ізраїльські обернулись у бою, немов до втечі, веніяминяни заходилися класти їх трупом, поклавши щось із тридцять чоловік та думавши собі: розбили ми їх, мовляв, цілком, як у першому бою.
А з міста почав підноситися вогонь — стовп диму. І озирнувся Веніамін позад себе, і ось край міста підносився до неба.
Аж тут почав здійматися знак над містом, отой стовп диму, і, як озирнулись веніяминяни позад себе, то все місто полум'яніло під саме небо.
Ізраїльський муж повернувся, і поспішив муж Веніаміна, і зрозумів, що його настигає зло.
Обернулись тоді мужі ізраїльські, а веніяминяни настрахались, бо зрозуміли, що над ними зависла погибель,
Тож вони звернули перед ізраїльським мужем на дорогу пустелі, і битва вигубила його, і ці з міст вигублювали його посеред них.
тож подались від мужів ізраїльських шляхом на пустиню. Але військо натискало на них, та й ті, що вискочили з міста, нищили їх зосередженим наступом.
І відрізали відступ Веніамінові, щоб таки покласти йому край, і топтали аж до Ґаваа зі сходу сонця.
І обступили вони Веніямина й гнали його безупину, й били аж до місця, що проти Гівеа, на схід сонця.
І полягло з Веніаміна вісімнадцять тисяч чоловік, усі вони — сильні мужі.
Полягло тоді в Веніямина вісімнадцять тисяч чоловік, а все ж то були відважні вояки.
Вони звернули вбік і втекли в пустелю, до скелі Реммона, та їх дозбирували на дорогах — ще п’ять тисяч чоловік. І гналися за ними аж до Ґадама, і вбили з них ще дві тисячі чоловік.
Решта веніяминян пішла врозтіч у пустиню, на Ріммон-скелю, але ізраїльтяни на шляхах вистинали ще з п'ять тисяч чоловік і гналися за ними аж до Гідеону, вбивши з тих дві тисячі чоловік.
І було в той день усіх, які полягли з-посеред Веніаміна, двадцять п’ять тисяч чоловік, які носили меч, усі вони — сильні мужі.
Усіх же веніяминян, що того дня загинули, було двадцять п'ять тисяч чоловік, озброєних мечами, й усі були вони хоробрі вояки.
Вони повернули вбік і втекли в пустелю, до скелі Реммона, — шістсот мужів, — і перебували на скелі Реммона чотири місяці.
У пустиню ж завернуло й втекло на Ріммон-скелю шістсот чоловік, і сиділи вони чотири місяці на Ріммон-скелі.
Та ізраїльські мужі оточили синів Веніаміна і побили їх вістрям меча ззовні міста — аж до худоби, аж до кожного, хто знайшовся в усіх містах. А на міста, які їм траплялися, насилали вогонь.
Мужі ж ізраїльські обернулись назад проти синів Веніямина й вистинали лезом меча все місто, і людину, й скотину, й усе, що їм попалося; та й міста, що їм зустрілись, пустили вони з димом.