Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Переклад Куліша та Пулюя
І сказав Ґедеонові чоловік-єфремець: Що це за діло вчинив ти нам, щоб не покликати нас, коли виходив ти воювати проти Мадіяма? І вони його сильно звинувачували.
Ефраїмії ж мовляли до його: Що се ти вдїяв нам, що не покликав нас? Нї, ти сам виступив у поле проти Мадиянїїв! І сварились тяжко з ним.
А він сказав їм: Що вчинив я тепер, порівняно з вами? Хіба дозбирані Єфремом рештки не кращі від збору винограду Авієзера?
Відказав їм: Що я вчинив більш як ви? Хиба виноградуваннє Ефраїмове не переважує Абієзерового збирання винограду?
У вашу руку Господь передав володарів Мадіяма — Орива і Зива! І що міг я вчинити такого, як ви? І вони спинилися. Тоді утихомирився їхній дух супроти нього, коли він промовив ці слова.
Бог оддав вам у руки Мадиянїйських князїв Орива й Зива. Що ж би я зміг зробити рівноважнього з вами? Як се промовив, угамувався гнїв їх і пійшли собі від його.
І прийшов Ґедеон до Йордану, і перейшов його, а з ним — триста мужів, підупалих духом і голодних.
Як же прибув Гедеон до Йорданї й перейшов на той бік сам і триста, що йшли з ним, потомлені погонею,
І сказав він мужам Сокхота: Дайте хліба народові, який зі мною, бо вони голодні, я ж женуся за Зевеем і Салманою, мадіямськими царями!
Прохав він міських осадників у Соккотї: Дайте хлїба людям, що я веду, бо потомились, уганяючи зо мною за Мадиянїйським царем Зевейом і Салманом.
А старійшини Сокхота сказали: Хіба рука Зевея і Салмани тепер у твоїй руці, щоб ми дали твоєму війську хліба?
Городські ж голови питали: Хиба в тебе в руках уже Зевей та Салман, щоб нам твоє військо харчити?
Не так! — сказав Ґедеон, — коли дасть Господь Зевея і Салману в мої руки, то натру ваші тіла в тернині пустелі й у Варконімі!
Відказав Гедеон: Добре! Як подасть менї Господь на поталу Зевея та Салмана, тодї я пороздираю ваше тїло дикою терниною та бороною.
І він пішов звідти до Фануїла, і сказав їм так само, а мужі Фануїла відповіли йому так, як відповіли йому мужі Сокхота.
Звідти двинув на Пенуел і сказав осадникам так само, бо Пенуеляне відказали йому те ж саме, що й Суккотяне.
І він пригрозив мужам Фануїла, говорячи: Коли я повернуся з миром, то рознесу цю вежу!
Відказав і Пенуелянам: Як вертати мусь у доброму здоровї, зруйную сей город.
І Зевей та Салмана — в Каркарі, а з ними — їхній табір, якихось п’ятнадцять тисяч тих, які залишилися в усьому таборі із синів сходу, а тих, котрі полягли, було сто двадцять тисяч мужів, які носили меч.
Зевей же та Салман були з їх військом в Каркорі до пятнайцяти тисячей чоловіка, все що зосталось із усього війська восточників, бо полягло їх сто й двайцять тисячей чоловіка, всї взброєні мечами.
І пішов Ґедеон дорогою тих, які жили в наметах, на сході Навета напроти Зевея, і розгромив табір, а табір був самовпевнений.
І пійшов Гедеон караванним шляхом на схід сонця від Ноби й Йокбеги, та й ударив на табір, як військо спочивало собі безпечно.
Та Зевей і Салмана втекли, і він гнався за ними, і схопив обох царів Мадіяма: Зевея та Салману, і вигубив увесь їхній табір.
Зевей і Салман втекли; він же вганяв за ними та й позаймав обох Мадиянїйських царів у полонь, а все військо пороспуджував.
І повернувся Ґедеон, син Йоаса, з війни зі схилу Ареса.
Тодї вернувся Гедеон Йоасенко на Хересів прохід із походу свого.
І схопив юнака із чоловіків Сокхота, і допитав його, і написав до них — до володарів Сокхота та їхніх старійшин, до сімдесяти п’яти мужів.
І піймав одного молодика з Соккотян, випитував його, й той мусїв йому поважнїйших городян Соккотських сїмдесять і сїм чоловік списати.
І прийшов Ґедеон до володарів Сокхота, і сказав їм: Ось Зевей і Салмана, через яких ви зганьбили мене, кажучи: Хіба рука Зевея і Салмани тепер у твоїй руці, щоб ми дали твоїм ослаблим мужам хліба?
Прийшовши тодї він до Соккотян, промовив: Оце вам Зевей і Салман, що за них ви мене соромили питаючи: Хиба рука Зевея та Салмана уже в тебе в руцї, щоб нам харчувати твоїх томлених людей?
І він узяв володарів і старійшин міста, і поволік їх по тернині пустелі, по гострих колючках, — поволік ними мужів Сокхота.
Ухопив тодї він поважнїйших горожан, і взяв дикої тернини та борону та й пороздирав тих Суккотян.
І вежу Фануїла він розніс, і повбивав мужів міста.
В Пенуелї ж зруйнував башту та й повбивав городян.
Тоді він запитав Зевея та Салману: Де мужі, яких ви вбили в Таворі? А вони сказали: Такі, як ти — твоя подоба схожа до них, на вигляд їхня зовнішність як у царських синів.
Тодї питає в Зевея та в Салмана: Які були на виду ті мужі, що ви побили їх на Таворі? Вони кажуть: Зовсїм як ти були вони на виду, кожен на виду мов царевич.
Це брати мої, — сказав Ґедеон, — сини моєї матері! І поклявся їм: Живе Господь, якщо б залишили ви їх живими, не вбив би я вас!
Він же каже: Се були брати мої, сини матері моєї. Так вірно, як Бог живе: коли б ви зоставили були їх живими, я не вбивав би вас.
І він сказав Єтерові, своєму первородному: Вставши, убий їх! Та його хлопець не витягнув свого меча, бо злякався, оскільки був молодим.
Рече тодї свойму перворідневі Етерові: Встань! постинай обох! Хлопець же не виймав з піхви меча свого: боявся, був ще недорослий.
А Зевей і Салмана сказали: Підіймися ти, і протистій нам, бо який чоловік, така і його сила! Тож Ґедеон піднявся і вбив Зевея та Салману, і забрав прикраси, які були на шиях їхніх верблюдів.
Озвуться тодї Зевей та Салман: Встань сам і постинай нас, по чоловікові бо й сила його. І встав Гедеон та й постинав Зевея й Салмана, й побрав собі пряжки, що їх верблюди мали на шиї,
Після цього ізраїльські мужі звернулися до Ґедеона: Пануй над нами, ти і твої сини, бо ти нас врятував з руки Мадіяма!
Тодї мужі Ізраїлські прохали Гедеона: Пануй над нами, і ти сам, і син твій й твого сина син: бо ти нас визволив із потали в Мадиянїїв.
А Ґедеон сказав їм: Не пануватиму я над вами, і не пануватиме мій син над вами, — Господь пануватиме над вами!
Гедеон же відказав їм: Нї, я над вами не буду панувати, нї син мій над вами не панувати ме, Господь нехай над вами панує.
Та матиму я до вас прохання, — сказав їм Ґедеон, — дайте мені, кожний з вас, сережку зі своєї здобичі! (Адже в них було багато золотих сережок, оскільки були ізмаїльцями).
І рече їм Гедеон: Хочу в вас чогось попросити: дайте менї по каблучцї з вашого лупу. Вороги бо носили золоті ковтки, бо були Ізмаїлїї.
А вони сказали: Неодмінно дамо! [1] І він розстелив свій одяг, і кожний кинув туди золоту сережку зі своєї здобичі.
Они відказали: Дамо тобі їх охотою. І прослали опончу, і кожен кидав добичню наушницю на неї.
І була вага золотих сережок, які він випросив, тисяча сімсот сиклів золота, за винятком посуду, ланцюжків підвіски і порфірового одягу, що на мадіямських царях, і за винятком золотих нашийників, які на шиях їхніх верблюдів.
Та назбіралось ваги в золотих каблучках, що випрохав, тисяча й сїмсот золотих секлів, опріч пряжок, сережок та пурпурових шат, що носили мадиянїйські царі, й окрім нашийних почіпок у їх верблюдів.
І переробив його Ґедеон в ефод, і поставив його у своєму місті, в Ефраті. І весь Ізраїль там чинив розпусту за ним, і було для Ґедеона і його дому на спокусу.
Гедеон же звелїв із того виготовити ефода, й поставив його в отецькому городї свойму Офрі, й ввесь Ізраїль ідольствував там із ним, і був він сїтею йому й його родинї.
А Мадіям був засоромлений перед ізраїльськими синами і не підносив більше своєї голови. І земля мала спокій сорок років у дні Ґедеона.
Так упокорились Мадиянїї перед синами Ізраїля, так що вже не задирали голови своєї в гору. І тїшилась супокоєм земля сорок год, покіль Гедеон жив на сьвітї.
І пішов Єроваал, син Йоаса, і поселився у своєму домі.
І вернувсь додому Еробаал Йоасенко і жив далій у своїй господї.
А в Ґедеона було сімдесят синів, які вийшли з його стегон, бо в нього було багато жінок.
Було в Гедеона сїмдесять рідних по тїлу синів, мав бо жінок багацько.
І його наложниця, яка в Сікімах, вона народила йому сина і дала йому ім’я Авімелех.
А наліжниця його, що держав у Сихемі, вродила йому також сина, і дав він йому імя Абимелех.
І помер Ґедеон, син Йоаса, у добрій старості, і був похований у гробниці Йоаса, свого батька, в Ефраті, батька Авієзрія.
І вмер Гедеон Йоасенко в високих старощах, і поховано його в гробовищі батьківському Йоасовому в Офрі Авіезеровій.
І сталося, коли Ґедеон помер, то ізраїльські сини відвернулися і чинили розпусту за Ваалами, і поставили собі Ваалверіта в завіт їм, щоби був він за бога.
Як умер же Гедеон, блудували знов сини Ізрайлеві за Баалом і прийняли собі Баалверита за бога.
І не згадали ізраїльські сини свого Господа Бога, Який визволив їх з руки всіх їхніх ворогів навкруги.
І не памятали Ізрайлитяне про Господа, Бога свого, що визволяв їх із потали всїх ворогів їх навкруги.