Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
New Living Translation
Одного дня Йонатан, син Саула, сказав слузі, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави филистимців, що на тому боці! Та він не сповістив цього своєму батькові.
Jonathan’s Daring Plan
One day Jonathan said to his armor bearer, “Come on, let’s go over to where the Philistines have their outpost.” But Jonathan did not tell his father what he was doing.
One day Jonathan said to his armor bearer, “Come on, let’s go over to where the Philistines have their outpost.” But Jonathan did not tell his father what he was doing.
А Саул у той час перебував поблизу гранатового дерева на верхів’ї гори, що в Маґдоні, і з ним були якихось шістсот чоловік
і Ахія, син Ахітова, брата Йохавида, сина Фінееса, сина Ілі, Божого священика в Силомі, який носив ефод. Та народ не знав, що Йонатан пішов.
Among Saul’s men was Ahijah the priest, who was wearing the ephod, the priestly vest. Ahijah was the son of Ichabod’s brother Ahitub, son of Phinehas, son of Eli, the priest of the LORD who had served at Shiloh.
No one realized that Jonathan had left the Israelite camp.
No one realized that Jonathan had left the Israelite camp.
Посеред переходу, яким Йонатан намагався пробратися до табору филистимців, був виступ скелі з одного боку і виступ скелі з іншого, ім’я одного — Вазес, ім’я другого — Сенна.
To reach the Philistine outpost, Jonathan had to go down between two rocky cliffs that were called Bozez and Seneh.
Одна дорога — з півночі, що йде до Махмаса, друга дорога — з півдня, що йде до Ґаваа.
The cliff on the north was in front of Micmash, and the one on the south was in front of Geba.
І промовив Йонатан до слуги, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави тих необрізаних. Можливо Господь що-небудь зробить для нас! Адже Господу не важко спасати за допомогою багатьох чи кількох!
“Let’s go across to the outpost of those pagans,” Jonathan said to his armor bearer. “Perhaps the LORD will help us, for nothing can hinder the LORD. He can win a battle whether he has many warriors or only a few!”
А той, хто носив його зброю, сказав йому: Чини все, до чого схилилося твоє серце. Ось я з тобою, як твоє серце, так і моє серце!
“Do what you think is best,” the armor bearer replied. “I’m with you completely, whatever you decide.”
Тоді Йонатан сказав: Ось ми переходимо до мужів і натрапимо на них!
“All right, then,” Jonathan told him. “We will cross over and let them see us.
Якщо заговорять до нас так: Зачекайте там, аж доки сповістимо вам! То станемо в себе і не підемо проти них.
If they say to us, ‘Stay where you are or we’ll kill you,’ then we will stop and not go up to them.
Якщо ж до нас так скажуть: Ходіть до нас! То підемо, бо Господь передав їх у наші руки. Це нам знак!
But if they say, ‘Come on up and fight,’ then we will go up. That will be the LORD’s sign that he will help us defeat them.”
І вони обидва ввійшли до Мессави филистимців, а филистимці кажуть: Ось євреї виходять зі своїх ровів, куди вони поховалися.
When the Philistines saw them coming, they shouted, “Look! The Hebrews are crawling out of their holes!”
І мужі Мессави звернулися до Йонатана і до того, хто носив його зброю, і кажуть: Підійдіть до нас, і ми вам щось покажемо! Тож Йонатан сказав до того, хто носив його зброю: Давай за мною, бо Господь передав їх у руки Ізраїля!
Then the men from the outpost shouted to Jonathan, “Come on up here, and we’ll teach you a lesson!”
“Come on, climb right behind me,” Jonathan said to his armor bearer, “for the LORD will help us defeat them!”
“Come on, climb right behind me,” Jonathan said to his armor bearer, “for the LORD will help us defeat them!”
І Йонатан на своїх руках і на своїх ногах піднявся вверх, і той, хто носив його зброю, з ним. І поглянули на обличчя Йонатана, і він побив їх, а той, хто носив його зброю, бив за ним.
So they climbed up using both hands and feet, and the Philistines fell before Jonathan, and his armor bearer killed those who came behind them.
І перший погром, яким Йонатан і той, хто носив його зброю, побили дротиками, пращами і камінням з долини складав приблизно двадцять чоловік.
І був жах у таборі й на полі. І весь народ, який в Мессаваті, і грабіжники жахнулися, та вони не бажали діяти, і земля була перелякана, і був жах від Господа.
Suddenly, panic broke out in the Philistine army, both in the camp and in the field, including even the outposts and raiding parties. And just then an earthquake struck, and everyone was terrified.
Вартові Саула в Ґаваа Веніаміна глянули, аж ось табір перебував у замішанні по один бік і по інший.
І Саул сказав народові, який з ним: Розвідайте та подивіться, хто пішов від нас! І перевірили, і ось не знаходили Йонатана і того, хто носить його зброю.
“Call the roll and find out who’s missing,” Saul ordered. And when they checked, they found that Jonathan and his armor bearer were gone.
І сказав Саул Ахії: Принесіть ефод! (Оскільки він у той день носив ефод перед Ізраїлем).
І сталося, коли Саул говорив до священика, то шум в таборі филистимців дедалі більше зростав [1]. І промовив Саул до священика: Зведи твої руки!
І заволав Саул і весь народ, який був з ним, аж поки не вступили в бій, і ось меч кожного був проти свого ближнього, — дуже велике замішання!
Then Saul and all his men rushed out to the battle and found the Philistines killing each other. There was terrible confusion everywhere.
Раби, які були з филистимцями вчора і третього дня, ті, які йшли до табору, повернулися і вони, щоби бути з Ізраїлем, з тими, хто із Саулом і Йонатаном.
Even the Hebrews who had previously gone over to the Philistine army revolted and joined in with Saul, Jonathan, and the rest of the Israelites.
І весь Ізраїль, ті, які переховувалися на горі Єфрема, почули, що филистимці втекли, тож і вони зібралися за ними в бій.
Likewise, the men of Israel who were hiding in the hill country of Ephraim joined the chase when they saw the Philistines running away.
У той день Господь спас Ізраїля.
І бій перейшов Ветон, і весь народ був із Саулом, якихось десять тисяч чоловік. І поширилася війна на кожне місто, що на горі Єфрема.
І бій перейшов Ветон, і весь народ був із Саулом, якихось десять тисяч чоловік. І поширилася війна на кожне місто, що на горі Єфрема.
So the LORD saved Israel that day, and the battle continued to rage even beyond Beth-aven.
А Саул з незнання вчинив у той день великий переступ незнання, — він закляв народ, кажучи: Проклятий чоловік, який їстиме хліб до вечора, аж помщуся моєму ворогові! І весь народ не їв хліба.
Saul’s Foolish Oath
Now the men of Israel were pressed to exhaustion that day, because Saul had placed them under an oath, saying, “Let a curse fall on anyone who eats before evening — before I have full revenge on my enemies.” So no one ate anything all day,
А вся земля обідала. Хащі Яар були багатими на мед — на поверхні рівнини.
even though they had all found honeycomb on the ground in the forest.
І прийшов народ до місця, багатого на мед, і ось він ішов, розмовляючи, та однак не було того, котрий повертав би свою руку до своїх уст, бо народ злякався Господньої клятви.
They didn’t dare touch the honey because they all feared the oath they had taken.
А Йонатан не чув, коли його батько заклинав народ, і він простягнув кінець своєї палиці, що в його руці, замочив її до вощини з медом, повернув свою руку до своїх уст, і його очі просвітилися.
А один із народу зауважив, кажучи: Твій батько ж узяв у народу присягу [2] , кажучи: Проклятий чоловік, який сьогодні їстиме хліб! Тож народ підупав.
But one of the men saw him and said, “Your father made the army take a strict oath that anyone who eats food today will be cursed. That is why everyone is weary and faint.”
А Йонатан зрозумів і промовив: Мій батько знищив землю! Знай же, що мої очі побачили, бо я покуштував трохи цього меду,
“My father has made trouble for us all!” Jonathan exclaimed. “A command like that only hurts us. See how refreshed I am now that I have eaten this little bit of honey.
але коли б народ таки поїв [3] сьогодні зі здобичі їхніх ворогів, яку знайшли, то наскільки більшою тепер була б поразка серед филистимців!
If the men had been allowed to eat freely from the food they found among our enemies, think how many more Philistines we could have killed!”
І в той день він побив филистимців у Махемасі, і народ дуже знемігся.
They chased and killed the Philistines all day from Micmash to Aijalon, growing more and more faint.
І повернувся народ до здобичі, і народ взяв отари, стада, телят і різав на землі, і народ їв з кров’ю.
That evening they rushed for the battle plunder and butchered the sheep, goats, cattle, and calves, but they ate them without draining the blood.
І сповістили Саулові, кажучи: Народ згрішив проти Господа, бо їв з кров’ю! А Саул у Ґеттемі сказав: Прикотіть мені сюди великий камінь!
Someone reported to Saul, “Look, the men are sinning against the LORD by eating meat that still has blood in it.”
“That is very wrong,” Saul said. “Find a large stone and roll it over here.
“That is very wrong,” Saul said. “Find a large stone and roll it over here.
Розійдіться в народ і скажіть їм, — промовив Саул, — щоб кожний приводив сюди своє теля і кожний свою вівцю, і нехай на ньому заколює, і не грішіть проти Господа, щоб їсти з кров’ю! І весь народ приводив (кожний те, що в його руці) й там різали.
Then go out among the troops and tell them, ‘Bring the cattle, sheep, and goats here to me. Kill them here, and drain the blood before you eat them. Do not sin against the LORD by eating meat with the blood still in it.’”
So that night all the troops brought their animals and slaughtered them there.
So that night all the troops brought their animals and slaughtered them there.
І Саул збудував там жертовник для Господа. Це був перший, побудований Саулом, жертовник для Господа.
Then Saul built an altar to the LORD; it was the first of the altars he built to the LORD.
І сказав Саул: Ходімо за филистимцями вночі й пограбуймо їх, аж доки не проясниться день, і жодного не залишимо з них! А вони сказали: Усе, що добре перед тобою, чини! А священик сказав: Давайте підемо звідси до Бога!
Then Saul said, “Let’s chase the Philistines all night and plunder them until sunrise. Let’s destroy every last one of them.”
His men replied, “We’ll do whatever you think is best.”
But the priest said, “Let’s ask God first.”
His men replied, “We’ll do whatever you think is best.”
But the priest said, “Let’s ask God first.”
І запитав Саул Бога: Якщо б я пішов за филистимцями, то чи видаси їх у руки Ізраїля? Та Він не відповів йому в той день.
So Saul asked God, “Should we go after the Philistines? Will you help us defeat them?” But God made no reply that day.
Тоді Саул сказав: Приведіть сюди всі коліна Ізраїля, пізнайте і довідайтеся, через кого сьогодні стався цей гріх.
Then Saul said to the leaders, “Something’s wrong! I want all my army commanders to come here. We must find out what sin was committed today.
Адже живе Господь, Який спасає Ізраїля, бо якщо дасть відповідь і проти мого сина Йонатана, то він неодмінно помре [4]! Та не було жодного, хто дав би відповідь, серед усього народу.
I vow by the name of the LORD who rescued Israel that the sinner will surely die, even if it is my own son Jonathan!” But no one would tell him what the trouble was.
Тож він сказав усьому Ізраїлеві: Ви станете рабами, і я з моїм сином Йонатаном станемо рабами. А народ сказав Саулові: Чини те, що добре перед тобою.
Then Saul said, “Jonathan and I will stand over here, and all of you stand over there.”
And the people responded to Saul, “Whatever you think is best.”
And the people responded to Saul, “Whatever you think is best.”
І промовив Саул: Господи, Боже Ізраїля, чому не відповів Ти сьогодні Твоєму рабові? Чи несправедливість в мені, чи в моєму синові Йонатані? Господи, Боже Ізраїля, дай об’явлення! Якщо ж скажеш це: У народі Твоєму Ізраїлі, дай же праведність! І жереб випав на Йонатана та Саула, і народ відійшов.
І сказав Саул: Киньте між мною і між моїм сином Йонатаном. Кого лишень Господь жеребом вибере, нехай помре! І народ сказав Саулові: Хай не станеться це слово! Та Саул переміг народ, тож кидають між ним і між його сином Йонатаном, і жереб випадає на Йонатана.
Then Saul said, “Now cast lots again and choose between me and Jonathan.” And Jonathan was shown to be the guilty one.
І Саул сказав Йонатанові: Сповісти мені, що ти вчинив! І сповістив йому Йонатан, кажучи: Я справді скуштував [5] трохи меду, на кінчику палиці, що в моїй руці. І ось я маю померти.
“Tell me what you have done,” Saul demanded of Jonathan.
“I tasted a little honey,” Jonathan admitted. “It was only a little bit on the end of my stick. Does that deserve death?”
“I tasted a little honey,” Jonathan admitted. “It was only a little bit on the end of my stick. Does that deserve death?”
А Саул сказав йому: Це нехай учинить мені Бог і нехай це додасть, бо він безсумнівно сьогодні помре [6]!
“Yes, Jonathan,” Saul said, “you must die! May God strike me and even kill me if you do not die for this.”
Та народ сказав Саулові: Хіба сьогодні помре той, хто вчинив це велике спасіння в Ізраїлі? Нехай живе Господь! Якщо на землю впаде волос з його голови… адже Божий народ зробив цей день! І народ помолився за Йонатана в той день, і він не помер.
But the people broke in and said to Saul, “Jonathan has won this great victory for Israel. Should he die? Far from it! As surely as the LORD lives, not one hair on his head will be touched, for God helped him do a great deed today.” So the people rescued Jonathan, and he was not put to death.
А Саул відійшов від переслідування филистимців, і филистимці пішли до своєї місцевості.
Then Saul called back the army from chasing the Philistines, and the Philistines returned home.
І Саул успадкував правління над Ізраїлем. Він воював довкола з усіма його ворогами: проти Моава, проти синів Аммона, проти синів Едома, до Ветеора, до царя Сува і до филистимців, куди лиш повертався, він був переможцем.
Він діяв владно і побив Амалика, і визволив Ізраїля з руки тих, які топтали його.
He performed great deeds and conquered the Amalekites, saving Israel from all those who had plundered them.
Синами Саула були: Йонатан, Єссій і Мелхіса, й імена його двох дочок: ім’я первородної — Меров, ім’я другої — Мелхола.
Ім’я його жінки — Ахіноом, дочка Ахімааса. Ім’я полководця: Авенир, син Нира, син родича Саула.
Saul’s wife was Ahinoam, the daughter of Ahimaaz. The commander of Saul’s army was Abner, the son of Saul’s uncle Ner.
Кіс, батько Саула, і Нир, батько Авенира, був сином Яміна, сина Авіїла.
Saul’s father, Kish, and Abner’s father, Ner, were both sons of Abiel.
І була сильна війна проти филистимців усі дні Саула, і Саул, побачивши всякого сильного мужа і всякого мужа сина сили, збирав їх до себе.
The Israelites fought constantly with the Philistines throughout Saul’s lifetime. So whenever Saul observed a young man who was brave and strong, he drafted him into his army.