Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
Одного дня Йонатан, син Саула, сказав слузі, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави филистимців, що на тому боці! Та він не сповістив цього своєму батькові.
В тот день сын Саула Ионафан сказал слуге, своему оруженосцу: "Давай перейдём на другую сторону холма к лагерю филистимлян". А отцу своему Ионафан не сказал об этом.
А Саул у той час перебував поблизу гранатового дерева на верхів’ї гори, що в Маґдоні, і з ним були якихось шістсот чоловік
Саул же сидел на окраине Гивы под гранатовым деревом на току, и с ним было около шестисот человек.
і Ахія, син Ахітова, брата Йохавида, сина Фінееса, сина Ілі, Божого священика в Силомі, який носив ефод. Та народ не знав, що Йонатан пішов.
Ахия был священником Господа в Силоме и поэтому носил ефод. Ахия был сыном Ахитува, брата Иохаведа. Иохавед был сыном Финееса, а Финеес был сыном Илия, бывшего раньше священником Господа в Силоме. Народ же не знал, что Ионафан ушёл.
Посеред переходу, яким Йонатан намагався пробратися до табору филистимців, був виступ скелі з одного боку і виступ скелі з іншого, ім’я одного — Вазес, ім’я другого — Сенна.
С каждой стороны от перехода, через который Ионафан собирался пройти в лагерь филистимлян, стояла большая скала. Одна скала называлась Боцец, а другая Сене.
Одна дорога — з півночі, що йде до Махмаса, друга дорога — з півдня, що йде до Ґаваа.
Одна смотрела на север к Михмасе, а другая — на юг к Гиве.
І промовив Йонатан до слуги, який носив його зброю: Давай пройдемо до Мессави тих необрізаних. Можливо Господь що-небудь зробить для нас! Адже Господу не важко спасати за допомогою багатьох чи кількох!
Ионафан сказал своему молодому оруженосцу: "Давай перейдём в лагерь этих чужеземцев. Может быть Господь через нас поразит этих людей! Ничто не может остановить Господа, и не имеет значения, много у нас солдат или мало".
А той, хто носив його зброю, сказав йому: Чини все, до чого схилилося твоє серце. Ось я з тобою, як твоє серце, так і моє серце!
Оруженосец ответил ему: "Делай, что считаешь нужным. Я с тобою душой и сердцем".
Тоді Йонатан сказав: Ось ми переходимо до мужів і натрапимо на них!
Ионафан сказал: "Мы перейдём к филистимским стражникам и станем у них на виду.
Якщо заговорять до нас так: Зачекайте там, аж доки сповістимо вам! То станемо в себе і не підемо проти них.
Если они велят нам остановиться, пока они сами не подойдут к нам, то мы остановимся и не поднимемся к ним.
Якщо ж до нас так скажуть: Ходіть до нас! То підемо, бо Господь передав їх у наші руки. Це нам знак!
Но если они скажут нам подняться к ним, то мы поднимемся, ибо это будет для нас знаком, что Господь позволит нам их поразить".
І вони обидва ввійшли до Мессави филистимців, а филистимці кажуть: Ось євреї виходять зі своїх ровів, куди вони поховалися.
Когда Ионафан и его оруженосец показались филистимлянам, филистимские стражники сказали: "Смотрите, иудеи выходят из ущелий, в которых они прятались!"
І мужі Мессави звернулися до Йонатана і до того, хто носив його зброю, і кажуть: Підійдіть до нас, і ми вам щось покажемо! Тож Йонатан сказав до того, хто носив його зброю: Давай за мною, бо Господь передав їх у руки Ізраїля!
Тогда филистимляне из форта закричали Ионафану и его оруженосцу: "Поднимайтесь сюда. Мы научим вас кое-чему!" Ионафан сказал слуге: "Иди за мной. Господь позволяет Израилю поразить филистимлян!"
І Йонатан на своїх руках і на своїх ногах піднявся вверх, і той, хто носив його зброю, з ним. І поглянули на обличчя Йонатана, і він побив їх, а той, хто носив його зброю, бив за ним.
Ионафан начал подниматься на холм, цепляясь руками и ногами, и оруженосец его поднимался за ним. Они напали на филистимлян, Ионафан шёл впереди и сражался с атакующими, а оруженосец шёл позади него и добивал раненых.
І перший погром, яким Йонатан і той, хто носив його зброю, побили дротиками, пращами і камінням з долини складав приблизно двадцять чоловік.
В первой атаке Ионафан и оруженосец убили около двадцати человек филистимлян на поле в половину акра.
І був жах у таборі й на полі. І весь народ, який в Мессаваті, і грабіжники жахнулися, та вони не бажали діяти, і земля була перелякана, і був жах від Господа.
И филистимские солдаты на поле, и воины в лагере, и те, кто находился в укреплении, пришли в ужас. Даже самые храбрые из них трепетали от страха. Вся земля дрогнула, и ужас великий охватил филистимских воинов!
Вартові Саула в Ґаваа Веніаміна глянули, аж ось табір перебував у замішанні по один бік і по інший.
Стражники Саула в Гиве Вениаминовой увидели, что филистимские воины разбегаются в разные стороны.
І Саул сказав народові, який з ним: Розвідайте та подивіться, хто пішов від нас! І перевірили, і ось не знаходили Йонатана і того, хто носить його зброю.
И сказал Саул своему народу: "Проверьте людей. Я хочу знать, кто из наших вышел из лагеря". Они проверили и оказалось, что нет Ионафана и его оруженосца.
І сказав Саул Ахії: Принесіть ефод! (Оскільки він у той день носив ефод перед Ізраїлем).
Тогда Саул велел Ахии принести Божий ковчег, который был в то время с израильтянами.
І сталося, коли Саул говорив до священика, то шум в таборі филистимців дедалі більше зростав [1]. І промовив Саул до священика: Зведи твої руки!
Саул говорил со священником Ахией, ожидая совета от Бога, а смятение в лагере филистимлян тем временем всё усиливалось. Тогда Саул сказал священнику: "Достаточно! Опусти свою руку и останови молитву!"
І заволав Саул і весь народ, який був з ним, аж поки не вступили в бій, і ось меч кожного був проти свого ближнього, — дуже велике замішання!
Саул поднял народ и пошёл к месту сражения. Филистимские солдаты были в великом смятении и обратили мечи свои друг против друга!
Раби, які були з филистимцями вчора і третього дня, ті, які йшли до табору, повернулися і вони, щоби бути з Ізраїлем, з тими, хто із Саулом і Йонатаном.
Тогда иудеи, которые служили филистимлянам и находились в их лагере, присоединились к израильтянам, которые были с Саулом и Ионафаном.
І весь Ізраїль, ті, які переховувалися на горі Єфрема, почули, що филистимці втекли, тож і вони зібралися за ними в бій.
И все израильтяне, которые прятались в горе Ефремовой, услышав, что филистимляне бегут, тоже присоединились к сражающимся и стали преследовать филистимлян.
У той день Господь спас Ізраїля.
І бій перейшов Ветон, і весь народ був із Саулом, якихось десять тисяч чоловік. І поширилася війна на кожне місто, що на горі Єфрема.
І бій перейшов Ветон, і весь народ був із Саулом, якихось десять тисяч чоловік. І поширилася війна на кожне місто, що на горі Єфрема.
В тот день Господь спас израильтян. Битва простёрлась до Беф-Авена. В армии Саула насчитывалось около десяти тысяч человек. Сражение шло в каждом городе горной страны Ефрема.
А Саул з незнання вчинив у той день великий переступ незнання, — він закляв народ, кажучи: Проклятий чоловік, який їстиме хліб до вечора, аж помщуся моєму ворогові! І весь народ не їв хліба.
Но Саул сделал большую ошибку в тот день. Израильтяне были измучены, а Саул взял с народа клятву, сказав: "Кто съест что-либо до вечера, пока я не разобью врагов своих, тот будет наказан!" И никто из воинов не ел.
А вся земля обідала. Хащі Яар були багатими на мед — на поверхні рівнини.
И пошел народ в лес и увидел на земле медовые соты.
І прийшов народ до місця, багатого на мед, і ось він ішов, розмовляючи, та однак не було того, котрий повертав би свою руку до своїх уст, бо народ злякався Господньої клятви.
Во время сражения зашли люди в лес, говоря: вот медовые соты. Израильтяне подошли к мёду, но никто не дотронулся до него. Они боялись нарушить клятву.
А Йонатан не чув, коли його батько заклинав народ, і він простягнув кінець своєї палиці, що в його руці, замочив її до вощини з медом, повернув свою руку до своїх уст, і його очі просвітилися.
Ионафан же не знал об этой клятве. Он не слышал, когда отец его заставил народ дать эту клятву. Ионафан протянул конец палки, которая была у него в руке, обмакнул в медовые соты и достал немного мёда. Он съел этот мёд и почувствовал себя намного лучше.
А один із народу зауважив, кажучи: Твій батько ж узяв у народу присягу [2] , кажучи: Проклятий чоловік, який сьогодні їстиме хліб! Тож народ підупав.
Один из солдат сказал Ионафану: "Твой отец заставил людей дать клятву. Он сказал, что тот, кто съест что-либо сегодня, будет проклят. И никто из людей не ел, поэтому они так и ослабли".
А Йонатан зрозумів і промовив: Мій батько знищив землю! Знай же, що мої очі побачили, бо я покуштував трохи цього меду,
Ионафан сказал: "Отец мой принёс беду на землю! Смотрите, насколько мне стало лучше после того, как я поел немного этого мёда!
але коли б народ таки поїв [3] сьогодні зі здобичі їхніх ворогів, яку знайшли, то наскільки більшою тепер була б поразка серед филистимців!
Было бы лучше, если бы люди поели из того, что добыли сегодня у врагов своих. Мы бы тогда убили намного больше филистимлян!"
І в той день він побив филистимців у Махемасі, і народ дуже знемігся.
В тот день израильтяне разбили филистимлян от Михмаса до Аиалона. Народ очень устал и проголодался.
І повернувся народ до здобичі, і народ взяв отари, стада, телят і різав на землі, і народ їв з кров’ю.
Они забрали у филистимлян овец, коров и телят и были так голодны, что стали закалывать животных на земле и есть мясо, когда в нём ещё была кровь!
І сповістили Саулові, кажучи: Народ згрішив проти Господа, бо їв з кров’ю! А Саул у Ґеттемі сказав: Прикотіть мені сюди великий камінь!
Кто-то сказал Саулу: "Смотри! Люди грешат перед Господом. Они едят мясо с кровью!" Саул сказал: "Вы согрешили! Прикатите сейчас сюда большой камень!
Розійдіться в народ і скажіть їм, — промовив Саул, — щоб кожний приводив сюди своє теля і кожний свою вівцю, і нехай на ньому заколює, і не грішіть проти Господа, щоб їсти з кров’ю! І весь народ приводив (кожний те, що в його руці) й там різали.
Скажите народу, что каждый должен привести ко мне своего быка и овцу и заколоть их здесь. И не грешите перед Господом! Не ешьте мясо с кровью". В ту ночь каждый из них приводил своих животных и закалывал их там.
І Саул збудував там жертовник для Господа. Це був перший, побудований Саулом, жертовник для Господа.
Саул же построил алтарь Господу. Это был первый жертвенник, поставленный им Господу!
І сказав Саул: Ходімо за филистимцями вночі й пограбуймо їх, аж доки не проясниться день, і жодного не залишимо з них! А вони сказали: Усе, що добре перед тобою, чини! А священик сказав: Давайте підемо звідси до Бога!
И сказал Саул: "Пойдём ночью в погоню за филистимлянами. Мы заберём у них всё и не оставим в живых ни одного человека!" Народ ответил: "Делай, как считаешь нужным". Но священник сказал: "Давайте обратимся к Богу".
І запитав Саул Бога: Якщо б я пішов за филистимцями, то чи видаси їх у руки Ізраїля? Та Він не відповів йому в той день.
Саул спросил Бога: "Должен ли я преследовать филистимлян? Позволишь ли Ты нам поразить их?" Но Бог не отвечал Саулу в тот день.
Тоді Саул сказав: Приведіть сюди всі коліна Ізраїля, пізнайте і довідайтеся, через кого сьогодні стався цей гріх.
И Саул сказал: "Соберите ко мне всех вождей! Пусть найдут того, кто согрешил сегодня.
Адже живе Господь, Який спасає Ізраїля, бо якщо дасть відповідь і проти мого сина Йонатана, то він неодмінно помре [4]! Та не було жодного, хто дав би відповідь, серед усього народу.
Я клянусь перед Господом, Который спас Израиль: если даже сын мой совершил этот грех, он должен умереть". Но никто из всего народа не сказал ни слова.
Тож він сказав усьому Ізраїлеві: Ви станете рабами, і я з моїм сином Йонатаном станемо рабами. А народ сказав Саулові: Чини те, що добре перед тобою.
Тогда Саул сказал израильтянам: "Вы встаньте с одной стороны, а я и сын мой Ионафан встанем с другой стороны". Народ отвечал: "Как пожелаешь, господин!"
І промовив Саул: Господи, Боже Ізраїля, чому не відповів Ти сьогодні Твоєму рабові? Чи несправедливість в мені, чи в моєму синові Йонатані? Господи, Боже Ізраїля, дай об’явлення! Якщо ж скажеш це: У народі Твоєму Ізраїлі, дай же праведність! І жереб випав на Йонатана та Саула, і народ відійшов.
И сказал Саул: "Господи, Бог Израиля, почему Ты не отвечаешь рабу Твоему сегодня? Если я или сын мой согрешили, то подай урим, а если народ израильский согрешил, то подай туммим". И указаны были Саул и Ионафан, а народ был свободен.
І сказав Саул: Киньте між мною і між моїм сином Йонатаном. Кого лишень Господь жеребом вибере, нехай помре! І народ сказав Саулові: Хай не станеться це слово! Та Саул переміг народ, тож кидають між ним і між його сином Йонатаном, і жереб випадає на Йонатана.
Тогда Саул сказал: "Теперь снова подай знак и укажи, кто из нас виноват: я или сын мой Ионафан". И жребий пал на Ионафана.
І Саул сказав Йонатанові: Сповісти мені, що ти вчинив! І сповістив йому Йонатан, кажучи: Я справді скуштував [5] трохи меду, на кінчику палиці, що в моїй руці. І ось я маю померти.
Саул сказал Ионафану: "Расскажи мне, что ты сделал". Ионафан ответил Саулу: "Я только попробовал немного мёда с конца моей палки, и теперь я готов умереть".
А Саул сказав йому: Це нехай учинить мені Бог і нехай це додасть, бо він безсумнівно сьогодні помре [6]!
Саул сказал: "Я поклялся, что Бог должен наказать меня, если я не исполню своего обещания! Ионафан, ты должен умереть!"
Та народ сказав Саулові: Хіба сьогодні помре той, хто вчинив це велике спасіння в Ізраїлі? Нехай живе Господь! Якщо на землю впаде волос з його голови… адже Божий народ зробив цей день! І народ помолився за Йонатана в той день, і він не помер.
Но народ сказал Саулу: "Ионафан привёл сегодня Израиль к великой победе. Так должен ли он умереть!? Не будет этого! И видит Бог, мы клянёмся, что ни один волос не упадет с головы Ионафана, ибо Бог помогал ему сегодня сражаться с филистимлянами!" Так народ спас Ионафана, и он не умер.
А Саул відійшов від переслідування филистимців, і филистимці пішли до своєї місцевості.
Саул же не стал преследовать филистимлян, и они разошлись по домам.
І Саул успадкував правління над Ізраїлем. Він воював довкола з усіма його ворогами: проти Моава, проти синів Аммона, проти синів Едома, до Ветеора, до царя Сува і до филистимців, куди лиш повертався, він був переможцем.
Саул утвердил свою власть над Израилем и воевал со всеми врагами, живущими вокруг Израиля. Он сразился с Моавом и с аммонитянами, с Едомом, с царём Совы и с филистимлянами. И, куда бы Саул ни пошёл, он всюду поражал врагов Израиля.
Він діяв владно і побив Амалика, і визволив Ізраїля з руки тих, які топтали його.
Саул был очень храбр и спас Израиль от всех врагов, грабивших израильский народ, и разбил даже амаликитян!
Синами Саула були: Йонатан, Єссій і Мелхіса, й імена його двох дочок: ім’я первородної — Меров, ім’я другої — Мелхола.
Сыновей Саула звали Ионафан, Иессуи и Мелхисуа. Имя старшей дочери Саула — Мерова, а имя младшей — Мелхола.
Ім’я його жінки — Ахіноом, дочка Ахімааса. Ім’я полководця: Авенир, син Нира, син родича Саула.
Жену Саула звали Ахиноамь. Она была дочерью Ахимааца. Военачальника войска Саула звали Авенир. Он был сыном Нира, дяди Саула.
Кіс, батько Саула, і Нир, батько Авенира, був сином Яміна, сина Авіїла.
Кис, отец Саула, и Нир, отец Авенира, были сыновьями Авиила.
І була сильна війна проти филистимців усі дні Саула, і Саул, побачивши всякого сильного мужа і всякого мужа сина сили, збирав їх до себе.
Всю свою жизнь Саул храбро сражался против филистимлян. И когда Саул видел сильного и храброго человека, он брал его в отряд, который окружал и охранял царя.