Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Новый русский перевод
А Давид непомітно залишив Нават в Рамі, прийшов до Йонатана і сказав: Що я зробив і яка моя неправда, і чим я згрішив перед твоїм батьком, що він шукає моєї душі?
Тогда Давид бежал из Найота в Раме, пришел к Ионафану и спросил:
— Что я сделал? В чем провинился? Чем я согрешил против твоего отца, что он пытается лишить меня жизни?
— Что я сделал? В чем провинился? Чем я согрешил против твоего отца, что он пытается лишить меня жизни?
Йонатан же сказав йому: Зовсім не так з тобою, не помреш! Ось мій батько не вчинить ні великої, ні малої справи, щоб не відкрити моєму вухові. Тож чому мій батько має приховати цю справу? Цього не станеться!
— Да не будет этого! — ответил Ионафан. — Ты не умрешь! Мой отец не делает ничего, ни важного, ни пустякового дела, не рассказав мне. Зачем бы он скрывал это от меня? Ты ошибаешься!
А Давид у відповідь Йонатанові сказав: Твій батько безсумнівно знав [1] , що я знайшов милість у твоїх очах, тож сказав: Хай цього не знає Йонатан, щоби часом не відмовився! Але нехай живе Господь і нехай живе твоя душа, бо так, як я сказав, заповнилась відстань між мною і смертю!
Но Давид поклялся и сказал:
— Твой отец прекрасно знает, что ты расположен ко мне, и он сказал себе: «Ионафан не должен об этом знать, иначе он опечалится». Но верно, как и то, что Господь жив и жив ты сам, — мне остался один шаг до смерти.
— Твой отец прекрасно знает, что ты расположен ко мне, и он сказал себе: «Ионафан не должен об этом знать, иначе он опечалится». Но верно, как и то, что Господь жив и жив ты сам, — мне остался один шаг до смерти.
А Йонатан запитав Давида: Що бажає твоя душа, і що тобі вчиню?
Ионафан сказал Давиду:
— Я сделаю для тебя все, что ты хочешь.
— Я сделаю для тебя все, что ты хочешь.
І сказав Давид Йонатанові: Ось завтра новий місяць, та я в жодному разі не повинен сісти [2] із царем, щоби їсти! Тож ти відпустиш мене, і я заховаюся на рівнині аж до вечора!
Давид ответил:
— Завтра праздник Новолуния,87 и я должен обедать вместе с царем, но отпусти меня, чтобы мне спрятаться в поле до послезавтрашнего вечера.
— Завтра праздник Новолуния,87 и я должен обедать вместе с царем, но отпусти меня, чтобы мне спрятаться в поле до послезавтрашнего вечера.
Якщо ж твій батько таки розшукуватиме [3] мене, то скажеш: Давид дуже просив [4] у мене, що він збігає аж до його міста Вифлеєму, бо там — річна жертва всього його роду.
Если твой отец заметит мое отсутствие, скажи ему: «Давид очень просил меня позволить ему спешно отлучиться к себе в Вифлеем, потому что там сейчас ежегодное жертвоприношение за весь его клан».
Якщо ж так він скаже: Добре! — то мир твоєму рабові. А якщо тобі жорстко відповість, то знай, що він звершить зло.
Если он скажет: «Хорошо», то твой слуга в безопасности. Но если он выйдет из себя, ты можешь быть уверен, что он задумал злое дело.
Тож учиниш милосердно з твоїм рабом, бо до Господнього завіту привів ти твого раба із собою! Якщо ж є неправда у твоєму рабові, убий ти мене! А так, то навіщо мене ведеш до свого батька?
Окажи твоему слуге милость, ведь ты заключил с ним дружеский союз перед Господом. Если я виновен, убей меня сам! Зачем вести меня к твоему отцу?
А Йонатан сказав: Цього не станеться з тобою! Бо якщо, справді дізнаюся [5] , що в мого батька є задум звершити зло, щоб іти проти тебе, або ж немає, то я сповіщу тобі у твоїх містах.
— Да не случится этого с тобой! — сказал Ионафан. — Если бы я заподозрил, что мой отец решил причинить тебе зло, то разве я не сказал бы тебе?
Тоді Давид запитав у Йонатана: Хто сповістить мені, якщо твій батько жорстоко відповість?
Давид ответил:
— Кто сообщит мне, если твой отец ответит тебе сурово?
— Кто сообщит мне, если твой отец ответит тебе сурово?
А Йонатан сказав Давидові: Іди і залишайся в полі! І вони обидва вийшли в поле.
— Пошли, — сказал Ионафан — выйдем в поле.
Они вместе вышли в поле.
Они вместе вышли в поле.
І промовив Йонатан до Давида: Господь, Бог Ізраїля, знає, що довідаюся в батька мого, при нагоді — тричі, чи ось доброзичливий буде до Давида, то невже не пошлю до тебе в поле.
Ионафан сказал Давиду:
— Пусть Господь, Бог Израиля, будет свидетелем! Я непременно выспрошу все у отца к этому времени завтра или послезавтра! Если он расположен к тебе, я пошлю к тебе и извещу тебя.
— Пусть Господь, Бог Израиля, будет свидетелем! Я непременно выспрошу все у отца к этому времени завтра или послезавтра! Если он расположен к тебе, я пошлю к тебе и извещу тебя.
Це нехай учинить Бог Йонатанові, і це додасть, бо доведу до тебе про зло й відкрию твоє вухо, і тебе відішлю, і підеш у мирі. І Господь буде з тобою, як був з моїм батьком.
Но если мой отец замышляет сделать тебе зло, то пусть Господь сурово накажет меня,88 если я не дам тебе знать и не отпущу тебя, чтобы ты мог беспрепятственно уйти. Пусть Господь будет с тобой, как был с моим отцом.
І ще, якщо я залишуся живим, то вчиниш зі мною мир, а якщо мені доведеться померти [6] ,
Но и ты, пока я жив, окажи мне неиссякаемую Господню милость.
то не забереш твого милосердя від мого дому навіки. А якщо ні, то коли Господь забере всіх ворогів Давида з поверхні землі,
А когда я умру, не откажи в милости моей семье вовек — даже тогда, когда Господь истребит всех врагов Давида с лица земли.
нехай звеличеним буде ім’я Йонатана в домі Давида, і нехай Господь відшукає ворогів Давида.
Ионафан заключил союз с домом Давида, говоря:
— Пусть Господь призовет к ответу врагов Давида.
— Пусть Господь призовет к ответу врагов Давида.
І продовжував ще Йонатан клястися Давидові, бо полюбив душу того, хто його любив.
Ионафан заставил Давида поклясться вновь из-за любви к нему, потому что он любил его, как самого себя.
І сказав Йонатан: Завтра — новий місяць, і тебе згадають, бо зауважать твоє крісло.
Затем Ионафан сказал Давиду:
— Завтра праздник Новолуния. Твое отсутствие будет замечено, потому что твое место будет пустым.
— Завтра праздник Новолуния. Твое отсутствие будет замечено, потому что твое место будет пустым.
І будеш три дні, розглянешся і прийдеш до твого місця, де сховаєшся в дні справи, і перебуватимеш біля при тому ерґаві [7].
Послезавтра под вечер89 ступай к месту, где ты прятался прежде, и жди там у каменной груды.90
І я тричі випущу стріли, посилаючи в аматтари [8].
Я пущу в ту сторону три стрелы, словно стреляя в цель.
І ось пошлю слугу, кажучи: Іди, знайди мені стрілу. Якщо скажу слузі, гукаючи: Тут стріла, недалеко від тебе, тож підійми її! — то приходь, бо мир тобі, і немає справи, нехай живе Господь!
Затем я пошлю мальчика и скажу: «Ступай, найди стрелы». Если я скажу ему: «Стрелы позади тебя, принеси их сюда», тогда приходи, потому что верно, как и то, что жив Господь, — ты в безопасности; угрозы нет.
Якщо ж ось це скажу слузі: Тут стріла недалеко від тебе, але далі! — то йди, бо тебе відіслав Господь.
Но если я скажу мальчику: «Стрелы впереди тебя», тогда уходи, потому что Господь отсылает тебя.
А слово, яке я сказав, і яке сказав ти, ось Господь — свідок між мною й тобою навіки!
А что до дела, о котором мы говорили, — помни, Господь — свидетель между мной и тобой навсегда.
І Давид переховується в полі, і настає новий місяць, і приходить цар до столу їсти.
Давид спрятался в поле. Когда начался праздник Новолуния, царь сел есть.
Цар сів на своєму кріслі, як і раз у раз, на престолі біля стіни, і випередив Йонатана, Авенир сів з боку Саула, а місце Давида було порожнім.
Царь сел на свое обычное место у стены, напротив Ионафана,91 Авнер сел рядом с Саулом, но место Давида осталось пустым.
І Саул не говорив нічого в той день, бо сказавсобі: Випадковість, трапилося бути нечистим, бо не очистився.
В тот день Саул ничего не сказал, потому что думал: «Должно быть, с Давидом случилось что-нибудь, что сделало его ритуально нечистым; ну конечно же, он нечист».
І сталося, що на другий день місяця, другого дня, місце Давида було знову порожнім. Тож Саул запитав свого сина Йонатана: Що це, що і вчора, і сьогодні не прийшов до столу син Єссея?
Но на следующий день, второй день месяца, место Давида опять было пустым. Тогда Саул сказал своему сыну Ионафану:
— Почему сын Иессея не вышел к столу ни вчера, ни сегодня?
— Почему сын Иессея не вышел к столу ни вчера, ни сегодня?
А Йонатан відповів Саулові й сказав йому: Попросився в мене Давид сходити до свого міста, до Вифлеєму,
Ионафан ответил:
— Давид очень просил меня позволить ему пойти в Вифлеем.
— Давид очень просил меня позволить ему пойти в Вифлеем.
і сказав: Відпусти ж мене, бо в нас у місті — родинна жертва, і мої брати заповіли мені, і тепер, коли я знайшов милість у твоїх очах, піду й побачу моїх братів! Через це він не прийшов до царського столу.
Он сказал: «Отпусти меня, потому что наша семья совершает в городе жертвоприношение, и мой брат велел мне быть там. Если ты расположен ко мне, отпусти меня повидаться с братьями». Вот почему он не явился к царскому столу.
І Саул сильно запалав гнівом на Йонатана, і сказав йому: Сину зрадливих дівчат, хіба я не знаю, що ти є спільником сина Єссея, на твій сором і на сором наготи твоєї матері?
Саул разгневался на Ионафана и сказал ему:
— Ты сын упрямой и мятежной женщины! Разве я не знаю, что ты сговорился с сыном Иессея себе же на стыд и на стыд матери, которая тебя родила?
— Ты сын упрямой и мятежной женщины! Разве я не знаю, что ты сговорился с сыном Иессея себе же на стыд и на стыд матери, которая тебя родила?
Бо всі дні, коли син Єссея живе на землі, не буде твердо встановленим твоє царство. Отже, тепер, пославши, схопи молодця, бо він — приречений на смерть.
Пока сын Иессея живет на этой земле, ни ты, ни твое царство не устоят. Пошли и приведи его ко мне, потому что он должен умереть!
Та Йонатан відповів Саулові: Чому він має помирати, що він учинив?
— За что предавать его смерти? Что он сделал? — спросил отца Ионафан.
І підняв Саул спис на Йонатана, щоб його вбити. І Йонатан дізнався, що це зло, щоб убити Давида, дозріло в його батька,
Но Саул метнул в него копье, чтобы его убить. И Ионафан понял, что его отец решил убить Давида.
тож Йонатан у гніві обурення відскочив від столу, і не їв хліба другого дня місяця, тому що розчулився за Давида, бо звершив на ньому зло його батько.
Ионафан поднялся из-за стола, пылая гневом; во второй день месяца он не ел, потому что печалился о том, как постыдно его отец обходится с Давидом.
І сталося вранці, і вийшов Йонатан у поле, як і постановив на свідчення Давидові, а з ним — малий слуга.
Утром Ионафан вышел в поле, чтобы встретиться с Давидом. С ним был мальчик.
І він сказав слузі: Біжи, знайди мені стріли, якими я стріляю. І слуга побіг, і він вистрілив стрілою, і вона проминула його.
Он сказал мальчику:
— Беги и ищи стрелы, которые я пускаю.
Мальчик побежал, и он пустил стрелу впереди него.
— Беги и ищи стрелы, которые я пускаю.
Мальчик побежал, и он пустил стрелу впереди него.
І слуга пішов до місця стріли, де вистрілив Йонатан, а Йонатан закричав за слугою, і сказав: Там стріла недалеко від тебе, але далі!
Когда мальчик достиг места, где упала стрела Ионафана, Ионафан крикнул ему вслед:
— Стрела дальше впереди тебя!
— Стрела дальше впереди тебя!
І закричав Йонатан за своїм слугою, кажучи: Поспішай, давай негайно і не стій! І слуга Йонатана зібрав стріли, і приніс до свого володаря.
Затем он закричал:
— Спеши! Быстрее! Не останавливайся!
Мальчик подобрал стрелу и вернул своему господину.
— Спеши! Быстрее! Не останавливайся!
Мальчик подобрал стрелу и вернул своему господину.
Та слуга не дізнався нічого, лише Йонатан і Давид зрозуміли сказане.
(Мальчик ничего не знал; только Ионафан и Давид знали, в чем дело.)
І Йонатан дав свою зброю своєму слузі, і сказав своєму слузі: Іди, увійди в місто!
Ионафан отдал свое оружие мальчику и сказал:
— Ступай, отнеси это в город.
— Ступай, отнеси это в город.
А коли слуга пішов, то Давид устав із сідловини гори і впав на обличчя Йонатана, і поклонився йому тричі, і кожний поцілував свого ближнього, і кожний дуже довго плакав над своїм ближнім.
После того как мальчик ушел, Давид встал с южной стороны каменной груды , опустился на колени и три раза поклонился Ионафану до земли. Затем они поцеловали друг друга и вместе заплакали, но Давид плакал больше.
І сказав Йонатан: Іди в мирі, оскільки клялися ми обидва в Господнє Ім’я, кажучи: Господь буде свідком між мною і тобою, і між твоїм потомством, і між моїм потомством навіки!
Ионафан сказал Давиду:
— Иди с миром, ведь мы поклялись друг другу в дружбе именем Господа, сказав: «Господь — свидетель между тобой и мной и между твоими и моими потомками навеки».
— Иди с миром, ведь мы поклялись друг другу в дружбе именем Господа, сказав: «Господь — свидетель между тобой и мной и между твоими и моими потомками навеки».