Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
А Давид непомітно залишив Нават в Рамі, прийшов до Йонатана і сказав: Що я зробив і яка моя неправда, і чим я згрішив перед твоїм батьком, що він шукає моєї душі?
Давид убежал из Навафа в Раме, пошёл к Ионафану и сказал ему: "Что сделал я? В чём моя вина? Чем согрешил я перед отцом твоим, что он хочет убить меня?"
Йонатан же сказав йому: Зовсім не так з тобою, не помреш! Ось мій батько не вчинить ні великої, ні малої справи, щоб не відкрити моєму вухові. Тож чому мій батько має приховати цю справу? Цього не станеться!
Ионафан ответил: "Нет! Ты не умрёшь! Отец мой не делает ни большого, ни малого дела, не сказав сначала мне. Так почему бы он стал скрывать от меня, что хочет убить тебя? Нет, это неправда!"
А Давид у відповідь Йонатанові сказав: Твій батько безсумнівно знав [1] , що я знайшов милість у твоїх очах, тож сказав: Хай цього не знає Йонатан, щоби часом не відмовився! Але нехай живе Господь і нехай живе твоя душа, бо так, як я сказав, заповнилась відстань між мною і смертю!
Но Давид поклялся и сказал: "Твой отец хорошо знает, что я нашёл твоё благоволение, и поэтому сказал сам себе: "Ионафан не должен знать об этом, потому что он помогает Давиду". Но это правда, как жив Господь, и жива душа твоя! Один только шаг между мною и смертью".
А Йонатан запитав Давида: Що бажає твоя душа, і що тобі вчиню?
И сказал Ионафан Давиду: "Я сделаю всё, что ты пожелаешь".
І сказав Давид Йонатанові: Ось завтра новий місяць, та я в жодному разі не повинен сісти [2] із царем, щоби їсти! Тож ти відпустиш мене, і я заховаюся на рівнині аж до вечора!
Давид сказал: "Завтра праздник Нового Месяца и я должен есть с царём, но отпусти меня, и я скроюсь в поле до послезавтрашнего вечера.
Якщо ж твій батько таки розшукуватиме [3] мене, то скажеш: Давид дуже просив [4] у мене, що він збігає аж до його міста Вифлеєму, бо там — річна жертва всього його роду.
Если отец твой заметит, что меня нет, то скажи ему: "Давид выпросил у меня разрешение сходить в свой город Вифлеем, чтобы присоединиться к ежегодному жертвоприношению всей его родни".
Якщо ж так він скаже: Добре! — то мир твоєму рабові. А якщо тобі жорстко відповість, то знай, що він звершить зло.
Если на это он скажет: "Хорошо", то я в безопасности, а если он разгневается, то знай, что он решил причинить мне зло.
Тож учиниш милосердно з твоїм рабом, бо до Господнього завіту привів ти твого раба із собою! Якщо ж є неправда у твоєму рабові, убий ти мене! А так, то навіщо мене ведеш до свого батька?
Ты же сделай милость рабу твоему: ведь ты заключил со мной договор перед Господом. Если есть на мне какая вина, то убей меня сам! Зачем тебе вести меня к твоему отцу?"
А Йонатан сказав: Цього не станеться з тобою! Бо якщо, справді дізнаюся [5] , що в мого батька є задум звершити зло, щоб іти проти тебе, або ж немає, то я сповіщу тобі у твоїх містах.
И сказал Ионафан: "Не будет этого! Если я узнаю наверняка, что мой отец задумал причинить тебе зло, я предупрежу тебя".
Тоді Давид запитав у Йонатана: Хто сповістить мені, якщо твій батько жорстоко відповість?
Давид спросил: "Кто предупредит меня, если твой отец ответит тебе сурово?"
А Йонатан сказав Давидові: Іди і залишайся в полі! І вони обидва вийшли в поле.
Ионафан сказал: "Пойдём, выйдем в поле". И они вместе вышли в поле.
І промовив Йонатан до Давида: Господь, Бог Ізраїля, знає, що довідаюся в батька мого, при нагоді — тричі, чи ось доброзичливий буде до Давида, то невже не пошлю до тебе в поле.
Затем Ионафан сказал Давиду: "Клянусь перед Господом, Богом Израиля: я завтра выясню, благосклонно ли мой отец расположен к тебе. И если он благосклонен, через три дня я пошлю к тебе в поле.
Це нехай учинить Бог Йонатанові, і це додасть, бо доведу до тебе про зло й відкрию твоє вухо, і тебе відішлю, і підеш у мирі. І Господь буде з тобою, як був з моїм батьком.
Если же отец мой замышляет против тебя зло, я дам тебе знать и отпущу тебя с миром. Пусть Господь накажет меня, если я не сделаю этого. И да будет Господь с тобой, как был с моим отцом.
І ще, якщо я залишуся живим, то вчиниш зі мною мир, а якщо мені доведеться померти [6] ,
Но и ты окажи мне в милости Господней, пока я жив. А если я умру,
то не забереш твого милосердя від мого дому навіки. А якщо ні, то коли Господь забере всіх ворогів Давида з поверхні землі,
не отнимай милости твоей от семьи моей вовеки, даже когда Господь истребит с земли всех твоих врагов".
нехай звеличеним буде ім’я Йонатана в домі Давида, і нехай Господь відшукає ворогів Давида.
Так Ионафан заключил договор с домом Давида, сказав: "Да взыщет Господь с врагов Давида".
І продовжував ще Йонатан клястися Давидові, бо полюбив душу того, хто його любив.
Ионафан попросил Давида снова подтвердить свою клятву в любви, ибо любил Давида как самого себя.
І сказав Йонатан: Завтра — новий місяць, і тебе згадають, бо зауважать твоє крісло.
Ионафан сказал: "Завтра во время празднества Нового Месяца тебя будет недоставать, потому что место твоё будет пусто.
І будеш три дні, розглянешся і прийдеш до твого місця, де сховаєшся в дні справи, і перебуватимеш біля при тому ерґаві [7].
Послезавтра пойди на то место, где ты скрывался раньше, и жди у холма.
І я тричі випущу стріли, посилаючи в аматтари [8].
Я выпущу три стрелы в ту сторону, как будто стреляю в цель.
І ось пошлю слугу, кажучи: Іди, знайди мені стрілу. Якщо скажу слузі, гукаючи: Тут стріла, недалеко від тебе, тож підійми її! — то приходь, бо мир тобі, і немає справи, нехай живе Господь!
Затем я пошлю мальчика найти стрелы. Если всё хорошо, то я скажу ему: "Ты искал слишком далеко! Стрелы ближе ко мне. Вернись и возьми их". Тогда ты можешь выйти ко мне, потому что, клянусь Господом, тебе ничего не угрожает.
Якщо ж ось це скажу слузі: Тут стріла недалеко від тебе, але далі! — то йди, бо тебе відіслав Господь.
Но если я скажу мальчику: "Смотри: стрелы впереди тебя", то ты должен уйти, ибо Господь отпускает тебя.
А слово, яке я сказав, і яке сказав ти, ось Господь — свідок між мною й тобою навіки!
И помни о договоре между тобою и мной. Господь — свидетель наш на веки вечные!"
І Давид переховується в полі, і настає новий місяць, і приходить цар до столу їсти.
И Давид спрятался на поле. Началось празднество Нового Месяца, и царь сел обедать.
Цар сів на своєму кріслі, як і раз у раз, на престолі біля стіни, і випередив Йонатана, Авенир сів з боку Саула, а місце Давида було порожнім.
Он сел на своё обычное место у стены, а Ионафан сел напротив Саула. Авенир сел возле Саула, а место Давида осталось пустым.
І Саул не говорив нічого в той день, бо сказавсобі: Випадковість, трапилося бути нечистим, бо не очистився.
В тот день Саул ничего не сказал. Он подумал: "Наверное, что-то случилось с Давидом, и он не очистился".
І сталося, що на другий день місяця, другого дня, місце Давида було знову порожнім. Тож Саул запитав свого сина Йонатана: Що це, що і вчора, і сьогодні не прийшов до столу син Єссея?
Но и на второй день праздника место Давида было пустым. Тогда Саул спросил сына своего Ионафана: "Почему сын Иессея не пришёл на празднество ни вчера, ни сегодня?"
А Йонатан відповів Саулові й сказав йому: Попросився в мене Давид сходити до свого міста, до Вифлеєму,
Ионафан ответил: "Давид попросил меня отпустить его в Вифлеем.
і сказав: Відпусти ж мене, бо в нас у місті — родинна жертва, і мої брати заповіли мені, і тепер, коли я знайшов милість у твоїх очах, піду й побачу моїх братів! Через це він не прийшов до царського столу.
Он сказал: "Отпусти меня, потому что семья моя делает жертвоприношение в нашем городе и брат мой обязал меня быть там. И если я твой друг, то отпусти меня повидаться с братьями". Поэтому он не пришёл к столу царя".
І Саул сильно запалав гнівом на Йонатана, і сказав йому: Сину зрадливих дівчат, хіба я не знаю, що ти є спільником сина Єссея, на твій сором і на сором наготи твоєї матері?
Саул сильно разгневался на Ионафана. Он сказал ему: "Ты сын упрямой и непокорной рабыни! Я знаю, что ты на стороне Давида на горе себе и твоей матери!
Бо всі дні, коли син Єссея живе на землі, не буде твердо встановленим твоє царство. Отже, тепер, пославши, схопи молодця, бо він — приречений на смерть.
Пока сын Иессея будет жить на земле, не быть тебе царём и ты никогда не будешь иметь своего царства. А теперь пошли за ним и приведи его ко мне, ибо он обречён на смерть!"
Та Йонатан відповів Саулові: Чому він має помирати, що він учинив?
Ионафан спросил отца: "За что он должен умереть? Что он сделал?"
І підняв Саул спис на Йонатана, щоб його вбити. І Йонатан дізнався, що це зло, щоб убити Давида, дозріло в його батька,
Но Саул бросил в него копьё, чтобы убить его, и Ионафан тогда понял, что его отец собирается убить Давида.
тож Йонатан у гніві обурення відскочив від столу, і не їв хліба другого дня місяця, тому що розчулився за Давида, бо звершив на ньому зло його батько.
Ионафан встал из-за стола в великом гневе. Он был так расстроен и так зол на отца, что не ел на второй день нового месяца, потому что Саул унизил его и решился убить Давида.
І сталося вранці, і вийшов Йонатан у поле, як і постановив на свідчення Давидові, а з ним — малий слуга.
На следующее утро Ионафан вышел в поле, как договорился с Давидом, и взял с собой мальчика.
І він сказав слузі: Біжи, знайди мені стріли, якими я стріляю. І слуга побіг, і він вистрілив стрілою, і вона проминула його.
Ионафан сказал ему: "Беги, найди стрелы, которые я пускаю". Мальчик побежал, а Ионафан пускал стрелы так, что они пролетали над его головой.
І слуга пішов до місця стріли, де вистрілив Йонатан, а Йонатан закричав за слугою, і сказав: Там стріла недалеко від тебе, але далі!
Когда мальчик подбежал к месту, где упала стрела, Ионафан крикнул ему: "Стрела впереди тебя".
І закричав Йонатан за своїм слугою, кажучи: Поспішай, давай негайно і не стій! І слуга Йонатана зібрав стріли, і приніс до свого володаря.
Затем он крикнул: "Скорей беги! Не останавливайся!" Мальчик собрал стрелы и вернулся к хозяину.
Та слуга не дізнався нічого, лише Йонатан і Давид зрозуміли сказане.
Мальчик ничего не понял, только Ионафан и Давид знали, что происходит.
І Йонатан дав свою зброю своєму слузі, і сказав своєму слузі: Іди, увійди в місто!
Ионафан отдал мальчику своё оружие и сказал: "Отнеси его обратно в город".
А коли слуга пішов, то Давид устав із сідловини гори і впав на обличчя Йонатана, і поклонився йому тричі, і кожний поцілував свого ближнього, і кожний дуже довго плакав над своїм ближнім.
Когда мальчик ушёл, Давид вышел из своего укрытия с южной стороны холма. Он трижды поклонился Ионафану лицом до самой земли. Затем они расцеловались, и оба заплакали. Но Давид плакал больше, чем Ионафан.
І сказав Йонатан: Іди в мирі, оскільки клялися ми обидва в Господнє Ім’я, кажучи: Господь буде свідком між мною і тобою, і між твоїм потомством, і між моїм потомством навіки!
Ионафан сказал Давиду: "Иди с миром. Мы поклялись именем Господа, что будем друзьями. Мы говорили, что Господь будет свидетелем между тобою и мной и между твоими потомками и моими навек".