Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Синодальный перевод
І сталося, коли входив Давид і його мужі третього дня до Секелака, то Амалик напав на південь й на Секелак і побив Секелак та запалив його вогнем.
В третий день после того, как Давид и люди его пошли в Секелаг, Амаликитяне напали с юга на Секелаг и взяли Секелаг и сожгли его огнём,
А жінок і все, що в ньому, від малого аж до великого, не вбили, ні мужа, ні жінку, але взяли в полон і відійшли своєю дорогою.
а женщин, и всех бывших в нём, от малого до большого, не умертвили, но увели в плен, и ушли своим путём.
І прийшов Давид і його мужі до міста, і ось воно спалене вогнем, а їхні жінки, і їхні сини, і їхні дочки взяті в полон.
И пришёл Давид и люди его к городу, и вот, он сожжён огнём, а жёны их и сыновья их и дочери их взяты в плен.
І підняв Давид і його мужі свій голос, і плакали, аж доти, доки не було в них сили далі плакати.
И поднял Давид и народ, бывший с ним, вопль, и плакали, доколе не стало в них силы плакать.
І обох жінок Давида взято в полон, Ахіноому, єзраелітку, і Авіґею, жінку Навала, кармилійця.
Взяты были в плен и обе жены Давида: Ахиноама Изреелитянка и Авигея, бывшая жена Навала, Кармилитянка.
І Давид дуже засмутився, бо народ сказав побити його камінням, оскільки тяжкою була душа всього народу, кожного за його синів і за його дочок. Та Давид укріпився в Господі, Богові своєму.
Давид сильно был смущён, так как народ хотел побить его камнями; ибо скорбел душою весь народ, каждый о сыновьях своих и дочерях своих.
І Давид звернувся до Авіятара, священика, сина Ахімелеха: Принесіть ефод!
Но Давид укрепился надеждою на Господа, Бога своего, и сказал Давид Авиафару священнику, сыну Ахимелехову: принеси мне ефод. И принёс Авиафар ефод к Давиду.
І запитав Давид у Господа, кажучи: Чи гнатися мені за цією групою? Чи наздожену я їх? Той відказав йому: Женися, бо ти безсумнівно наздоженеш [1] і неодмінно визволиш [2]їх!
И вопросил Давид Господа, говоря: преследовать ли мне это полчище, и догоню ли я их? И сказано ему: преследуй, догонишь и отнимешь.
І пішов Давид, сам і з ним шістсот мужів, і приходять аж до річки Восора, а надлишок остався.
И пошёл Давид сам и шестьсот мужей, бывших с ним; и пришли к потоку Восор и, усталые, остановились там.
І гнався чотирма сотнями мужів, а залишилося двісті мужів, які осіли на другому боці потоку Восора.
И преследовал Давид сам и четыреста человек; двести же человек остановились, потому что были не в силах перейти поток Восорский.
І знаходять в полі мужа, єгиптянина, і беруть його, та провадять його до Давида в полі. І дають йому хліб, і він з’їв, і напоїли його водою.
И нашли Египтянина в поле, и привели его к Давиду, и дали ему хлеба, и он ел, и напоили его водою;
І дають йому частину смоківниць, і він з’їв. І піднявся його дух в ньому, бо він не їв хліба і не пив води три дні й три ночі.
и дали ему часть связки смокв и две связки изюму, и он ел и укрепился, ибо он не ел хлеба и не пил воды три дня и три ночи.
І сказав йому Давид: Звідки ти, і чий ти? А слуга-єгиптянин відповів: Я — раб чоловіка-амаликійця, і мій володар мене залишив, бо я захворів — сьогодні вже три дні.
И сказал ему Давид: чей ты и откуда ты? И сказал он: я — отрок Египтянин, раб одного Амаликитянина, и бросил меня господин мой, ибо уже три дня, как я заболел;
І ми напали на південь Холтія, і на юдейські околиці, та на південь Хелува, а Селак ми спалили вогнем.
мы вторгались в полуденную часть Керети и в область Иудину и в полуденную часть Халева, а Секелаг сожгли огнём.
І сказав йому Давид: Чи поведеш мене до цієї групи? А той відповів: Поклянися ж мені Богом, що не уб’єш мене і не видаси мене в руки мого володаря, то я поведу тебе до цієї групи.
И сказал ему Давид: доведёшь ли меня до этого полчища? И сказал он: поклянись мне Богом, что ты не умертвишь меня и не предашь меня в руки господина моего, и я доведу тебя до этого полчища.
І повів його туди, і ось ці розсіялися по поверхні всієї землі, їли і пили, і святкували з причини всієї великої здобичі, яку взяли із землі филистимців та із землі Юди.
и он повёл его; и вот, Амаликитяне, рассыпавшись по всей той стране, едят и пьют и празднуют по причине великой добычи, которую они взяли из земли Филистимской и из земли Иудейской.
І Давид напав на них, і громив їх від світанку аж до вечора, і на другий день, і не спасся з них ніхто, хіба лише чотириста слуг, які посідали на ослів і втекли.
и поражал их Давид от сумерек до вечера другого дня, и никто из них не спасся, кроме четырёхсот юношей, которые сели на верблюдов и убежали.
Тож Давид відібрав усе, що захопили амаликійці, і відібрав обох своїх жінок.
И отнял Давид всё, что взяли Амаликитяне, и обеих жён своих отнял Давид.
І не забракло їм нічого від малого й аж до великого, і від здобичі, і аж до синів і дочок, і до всього їхнього, що захопили, — Давид повернув усе.
И не пропало у них ничего, ни малого, ни большого, ни из сыновей, ни из дочерей, ни из добычи, ни из всего, что Амаликитяне взяли у них; всё возвратил Давид,
І взяв Давид усі отари та стада, і відвів перед здобиччю. А вони називали здобич: Це здобич Давида.
и взял Давид весь мелкий и крупный скот, и гнали его перед своим скотом и говорили: это — добыча Давида.
І приходить Давид до двохсот мужів, які були залишені, щоб не йшли за Давидом, а він їх розмістив біля потоку Восор, і вони вийшли назустріч Давидові та назустріч народові, який з ним. І прийшов Давид до народу, і запитали його про мир.
И пришёл Давид к тем двумстам человек, которые не были в силах идти за ним, и которых он оставил у потока Восор, и вышли они навстречу Давиду и навстречу людям, бывшим с ним. И подошёл Давид к этим людям и приветствовал их.
А кожний гнівливий і поганий чоловік з мужів-воїнів, які пішли з Давидом, у відповідь сказав: Оскільки вони не гналися з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми захопили, хіба що тільки нехай кожний забере свою жінку та своїх дітей, і нехай повертаються!
Тогда злые и негодные из людей, ходивших с Давидом, стали говорить: за то, что они не ходили с нами, не дадим им из добычи, которую мы отняли; пусть каждый возьмёт только свою жену и детей и идёт.
Та Давид промовив: Не вчините так після того, як Господь передав нам ворогів і зберіг нас, і Господь передав у наші руки групу, яка на нас напала!
Но Давид сказал: не делайте так, братья мои, после того, как Господь дал нам это и сохранил нас и предал в руки наши полчище, приходившее против нас.
І хто послухається цих ваших слів? Адже вони не гірші від вас! Тому відповідно до частки того, хто пішов на війну, такою буде частка того, хто сидів над речами! Саме так будуть поділені!
И кто послушает вас в этом деле? Какова часть ходившим на войну, такова часть должна быть и оставшимся при обозе: на всех должно разделить.
І було так від того дня й надалі, і стало для Ізраїля приписом і правилом аж до сьогодні.
Так было с этого времени и после; и поставил он это в закон и в правило для Израиля до сего дня.
І пішов Давид до Секелака, і послав зі здобичі до старійшин Юди і своїм близьким, кажучи: Ось із здобичі Господніх ворогів,
И пришёл Давид в Секелаг и послал из добычи к старейшинам Иудиным, друзьям своим, говоря: «вот вам подарок из добычи, взятой у врагов Господних», —
тим, хто у Ветсурі, і тим, хто в Рамі на півдні, і тим, хто в Єтторі,
тем, которые в Вефиле, и в Рамофе южном, и в Иаттире,
і тим, хто в Ароірі, і тим, хто в Аммаді, і тим, хто в Сафі, і тим, хто в Естію, 28a і тим, хто в Ґеті, і тим, хто в Кінані, і тим, хто в Сафеку, і тим, хто в Тіматі,
и в Ароере, и в Шифмофе, и в Естемоа,
і тим, хто в Кармилі, і тим, хто в містах Єрамила, і тим, хто в містах Кенезія,
и в Рахале, и в городах Иерахмеельских, и в городах Кенейских,
і тим, хто в Єрімуті, і тим, хто у Вирсавії, і тим, хто в Ноо,
и в Хорме, и в Хорашане, и в Атахе,