Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Турконяка
Cовременный перевод WBTC
І сталося, коли входив Давид і його мужі третього дня до Секелака, то Амалик напав на південь й на Секелак і побив Секелак та запалив його вогнем.
На третий день Давид и его люди пришли в Секелаг. Они увидели, что амаликитяне напали на Секелаг и сожгли город.
А жінок і все, що в ньому, від малого аж до великого, не вбили, ні мужа, ні жінку, але взяли в полон і відійшли своєю дорогою.
Они взяли в плен всех женщин и всех, бывших в городе, от малого до большого. Они никого не убили, но увели их с собой.
І прийшов Давид і його мужі до міста, і ось воно спалене вогнем, а їхні жінки, і їхні сини, і їхні дочки взяті в полон.
Когда Давид и его люди пришли в Секелаг, они увидели, что город сожжён, а их жёны, сыновья и дочери взяты амаликитянами в плен.
І підняв Давид і його мужі свій голос, і плакали, аж доти, доки не було в них сили далі плакати.
И громко зарыдал Давид и народ, бывший с ним, и плакали они, пока в них не осталось больше силы плакать.
І обох жінок Давида взято в полон, Ахіноому, єзраелітку, і Авіґею, жінку Навала, кармилійця.
В плен были взяты и обе жены Давида: Ахиноама Изреелитянка и Авигея, вдова Навала Кармилитянина.
І Давид дуже засмутився, бо народ сказав побити його камінням, оскільки тяжкою була душа всього народу, кожного за його синів і за його дочок. Та Давид укріпився в Господі, Богові своєму.
Народ был в великой скорби, потому что их сыновья и дочери были взяты в плен. Они хотели побить Давида камнями, что очень огорчило Давида, но он нашёл силы в Господе, Боге своём.
І Давид звернувся до Авіятара, священика, сина Ахімелеха: Принесіть ефод!
Давид сказал священнику Авиафару: "Принеси ефод". Авиафар принёс ему ефод.
І запитав Давид у Господа, кажучи: Чи гнатися мені за цією групою? Чи наздожену я їх? Той відказав йому: Женися, бо ти безсумнівно наздоженеш [1] і неодмінно визволиш [2]їх!
Тогда Давид спросил у Господа: "Должен ли я преследовать людей, которые увели наши семьи? Догоню ли я их?" Господь ответил: "Преследуй. Ты догонишь их, и вы спасёте свои семьи".
І пішов Давид, сам і з ним шістсот мужів, і приходять аж до річки Восора, а надлишок остався.
Давид взял с собой шестьсот человек и пошёл к потоку Восор и остались там, ибо очень устали.
І гнався чотирма сотнями мужів, а залишилося двісті мужів, які осіли на другому боці потоку Восора.
Давид и четыреста человек продолжили преследование. Около двухсот человек из его армии остались там, ибо очень устали и были не в силах перейти поток.
І знаходять в полі мужа, єгиптянина, і беруть його, та провадять його до Давида в полі. І дають йому хліб, і він з’їв, і напоїли його водою.
Люди Давида нашли в поле египтянина и привели его к Давиду. Они напоили его водой и дали ему немного еды.
І дають йому частину смоківниць, і він з’їв. І піднявся його дух в ньому, бо він не їв хліба і не пив води три дні й три ночі.
Они дали ему часть фиговой связки и две связки изюма. Он поел и почувствовал себя лучше, так как ничего не ел и не пил три дня и три ночи.
І сказав йому Давид: Звідки ти, і чий ти? А слуга-єгиптянин відповів: Я — раб чоловіка-амаликійця, і мій володар мене залишив, бо я захворів — сьогодні вже три дні.
Давид спросил египтянина: "Кто твой хозяин, откуда ты?" Он ответил: "Я египтянин, раб одного амаликитянина. Три дня назад я заболел, и мой хозяин бросил меня.
І ми напали на південь Холтія, і на юдейські околиці, та на південь Хелува, а Селак ми спалили вогнем.
Мы вторгались в южную часть Карети, в земли Иудеи и в южную часть Халева, а Секелаг сожгли".
І сказав йому Давид: Чи поведеш мене до цієї групи? А той відповів: Поклянися ж мені Богом, що не уб’єш мене і не видаси мене в руки мого володаря, то я поведу тебе до цієї групи.
Давид спросил его: "Доведёшь ли ты меня к людям, которые увели наши семьи?" Египтянин ответил: "Поклянись Богом, что ты не убьёшь меня и не отдашь меня моему хозяину, тогда я помогу тебе найти их".
І повів його туди, і ось ці розсіялися по поверхні всієї землі, їли і пили, і святкували з причини всієї великої здобичі, яку взяли із землі филистимців та із землі Юди.
И египтянин повёл Давида. Амаликитяне, рассыпавшись по всей округе, ели и пили, празднуя великую добычу, которую они взяли из земли Филистимской и из Иудеи.
І Давид напав на них, і громив їх від світанку аж до вечора, і на другий день, і не спасся з них ніхто, хіба лише чотириста слуг, які посідали на ослів і втекли.
Давид напал на них и поражал их от сумерек до вечера следующего дня. Никто из амаликитян не спасся, кроме четырёхсот юношей, которые вскочили на своих верблюдов и убежали.
Тож Давид відібрав усе, що захопили амаликійці, і відібрав обох своїх жінок.
Давид вернул обеих своих жён и отнял всё, что взяли амаликитяне.
І не забракло їм нічого від малого й аж до великого, і від здобичі, і аж до синів і дочок, і до всього їхнього, що захопили, — Давид повернув усе.
Ничего у них не пропало. Они нашли всех детей и стариков, всех своих сыновей и дочерей, и всё ценное, что взяли у них амаликитяне. Давид возвратил всё.
І взяв Давид усі отари та стада, і відвів перед здобиччю. А вони називали здобич: Це здобич Давида.
Давид взял всех овец и рогатый скот, и люди погнали их впереди другого скота, говоря: "Это — добыча Давида".
І приходить Давид до двохсот мужів, які були залишені, щоб не йшли за Давидом, а він їх розмістив біля потоку Восор, і вони вийшли назустріч Давидові та назустріч народові, який з ним. І прийшов Давид до народу, і запитали його про мир.
Давид пришёл к тем двумстам, которые были не в силах идти за ним и которых он оставил у потока Восор. Они вышли навстречу Давиду и его людям и приветствовали их, когда они подошли.
А кожний гнівливий і поганий чоловік з мужів-воїнів, які пішли з Давидом, у відповідь сказав: Оскільки вони не гналися з нами, то ми не дамо їм нічого зі здобичі, яку ми захопили, хіба що тільки нехай кожний забере свою жінку та своїх дітей, і нехай повертаються!
Но злые люди и смутьяны, которые находились среди тех, кто ходил с Давидом, сказали: "За то, что они не ходили с нами, мы ничего не дадим им из добычи, которую мы отняли. Пусть каждый возьмёт только свою жену и детей и идёт".
Та Давид промовив: Не вчините так після того, як Господь передав нам ворогів і зберіг нас, і Господь передав у наші руки групу, яка на нас напала!
Но Давид ответил: "Нет, братья мои. Не делайте так, после того, как Господь дал нам это! Господь сохранил нас и предал в наши руки врага, который напал на нас.
І хто послухається цих ваших слів? Адже вони не гірші від вас! Тому відповідно до частки того, хто пішов на війну, такою буде частка того, хто сидів над речами! Саме так будуть поділені!
Никто не послушает вас! Те, которые оставались при обозе, получат такую же долю, как и те, которые ходили в бой. Каждый получит равную долю".
І було так від того дня й надалі, і стало для Ізраїля приписом і правилом аж до сьогодні.
Давид сделал это законом и правилом в Израиле, которое существует в Израиле и до сего дня.
І пішов Давид до Секелака, і послав зі здобичі до старійшин Юди і своїм близьким, кажучи: Ось із здобичі Господніх ворогів,
Давид пришёл в Секелаг и послал некоторые из вещей, добытых у амаликитян, старейшинам Иудеи, своим друзьям. Давид сказал: "Вот вам подарок из добычи, взятой у врагов Господних".
тим, хто у Ветсурі, і тим, хто в Рамі на півдні, і тим, хто в Єтторі,
Давид послал кое-что из добычи вождям в Вефиле, в Рамофе южном и в Иаттире,
і тим, хто в Ароірі, і тим, хто в Аммаді, і тим, хто в Сафі, і тим, хто в Естію, 28a і тим, хто в Ґеті, і тим, хто в Кінані, і тим, хто в Сафеку, і тим, хто в Тіматі,
и в Ароире, и в Шифмофе, и в Естемоа,
і тим, хто в Кармилі, і тим, хто в містах Єрамила, і тим, хто в містах Кенезія,
и в Рахале, и в городах Иерахмеельских, и в городах Кенейских,
і тим, хто в Єрімуті, і тим, хто у Вирсавії, і тим, хто в Ноо,
и в Хорме, и в Хорашане, и в Атахе,